Мізоч – торгівельний осередок Волині

Для формування цілісної картини торгівельної історії має велике значення вивчення функціонування локальних центрів торгівлі. Саме такими центрами ставали ті містечка, які отримували  правовий статус міста, але при цьому в своєму адміністративному значенні не досягали рівня повітового центру та залишалися на рівні волостного (ґмінного) центру.

Розвитку торгівлі і ремесел сприяло набуття поселеннями статусу міста, тобто надання йому Магдебурзького права. Це колишні села одразу ж вирізняло від типових селянських рис до міських ознак: чітка вулична забудова, типові торгівельні об’єкти (крамниці) часто на перших поверхах будинків та зосереджені в центрі міста (довкола ринкової площі).  23-го серпня 1761 р. король Август ІІІ надав такий привілей тогочасному дідичу Мізоча Юзефу-Каєтану Дуніну-Карвіцькому [2]. В недалекому майбутньому це дало можливість тут постати локальному центру торгівлі і ремесел.

За цим документом дідичу надавалось закласти поселення з міськими рисами, яке мало отримати назву від вже існуючого  села – Мізоч. Йому дозволялось створити «місто на кшалт інших в Короні найважливіших міст, локувати, закладати і будувати; фосами, греблями, валами, водами та іншими оборонними укріпленнями на свій розсуд оточити, уфортифікувати і зміцнити; міщан, купців, сукенників і всіх ремісників, які працюють в різноманітних сферах мануфактури, громадян, мешканців будь-якого стану і належності запрошувати, пристосовувати і оселяти.  Товари сюди різні звозити, складати і продавати» [2, 402].

Новому місту надавався новий  герб: «знак або печатка для затвердження актів, справ, листів та інших своїх міських операцій, цифри в червоному полі з літерами такими золотими, як я тут бачу».[2, 402].

За наданим привілеєм Мізоч мав мати «маґістрати війтівський, бургомістрівський, радницький, лавничий; мужів та інших урядників міських з-поміж себе обирати і призначати йому вільно буде робити». На чолі мав стояти бургомістр, передбачалось функціонування екномічних і сирітських органів. Міський суд мав розглядати усі справи, за винятком кримінальних. Останні мали розглядатися в найближчих ґродських судах. В Мізочі могли організовуватися виробничі братства та ремісничі цехи [2, 403].

Тут же важливі дані про організацію торгівлі в містечку.  12-ть разів на рік мали проводитися ярмарки. Вони були зорієнтовані на руський церковний календар. Відтак мав перший проводитися на перший тиждень по Різдву, другий – на Стрітення, третій – на Святого Олексія, четвертий – на Святого Юрія, п’ятий – на Вознесіння господнє, шостий – на Сострадання Пресвятої Богородиці, сьомий – на Свято 45-ти Мучеників, восьмий – на Преображення Господнє, дев’ятий – на Вознесіння Чесного Хреста, десятий – на Свято Святого Луки, одинадцятий – на Святої Параскеви,  дванадцятий – Зачаття Пресвятої Богородиці [2, 404].

З часів давньої історії Мізоча збереглося декілька документів, які наразі знаходяться в архівосховищах Польщі [5; 6; 7]. В тій чи іншій мірі в них можна знайти дані щодо торгівлі в Мізочі. Швидше за все, що з отриманням Мізочем міських прав тут сформувалось чітко виражене середмістя. Принаймні, з часів Польщі маємо намальовану по пам’яті Мечиславом Лещинським  мапку містечка. Тут бачимо площу Ринку з будками в центрі і по боках.  Ринок на цей час обмежувався вулицями 3-го Травня, Ясною, Нарутовича та Кооперативною. Західніше знаходилася  міська торговиця (для селян з возами) [9, 22-23].

За часів Російської Імперії велелюдні ярмарки відбувалися декілька разів на рік, зокрема: 3-го лютого, 17-го березня, 21-го травня, 8-го червня, 7-го серпня, 15-го вересня, 28-го жовтня, 22-го листопада, 9-го грудня та в 10-ту п’ятницю по Пасці [3, 743].

Видання «Військово-статистичний огляд Російської Імперії», видане 1850 р. дає дані щодо привезених і проданих на Мізоцьких ярмарках товарів в грошовому еквіваленті:

Ярмарка Дата Привезено товарів (крб.) Продано товарів (крб.)
Благовіщинська 25-го березня 500 400
Георгіївська 23-го квітня 500 300
Вознесенська 26-го травня 500 300
Преображенська 6-го серпня 500 300
Воздвиженська 14-го серпня 300 300

[4, дод. Б.].

Грошовий обіг на цих ярмарках був аналогічним, як і в інших містечках Волинської губернії. Хоча були й лідери, де оберталися значні кошти. Так, в містечку Янушпіль Житомирського повіту було привезено товарів на 8000 крб., а продано на – на 6000 крб. Та безперечним лідером все ж було містечко Купель Староконстянтинівського повіту, де ярмарки відбувалися кожні два тижні. За рік сюди привозилося краму на 200 000 крб., а продавалось на 100 000. Повітове місто Дубно мало ярмарки на 30 000-40 000 [4, дод. Б.].

В усі інші дні містяни та приїжджі селяни могли вільно придбати всі необхідні товари. В цей час в місті функціонували наступні крамниці: аптечних товарів (Міндлін Гіта, Тесгал Фішель), бакалії (Беган Алоїз, Ганцберг Овшия, Горенштейн Ліза, Копель Шеня, Меламед Альта, Оликер Шая, Судобичський Овшия, Прухлер Малця, Фрегер Соня, Шейнфельд Герц, Шпановер Рухля), винний магазин № 452, металевих виробів (Градник Гітля, Меламед Фейга), керосину (Погорилицер Йось, Каган Марім), шкіряних виробів (Гохман Песя), тканин (Бранштейн Дора, Вайтман Ідеса, Вальдман Абиш, Неміровська Інда, Перлюк Хаїм, Трухлер Аврум, Трухлер Йойна) [3, 742].

Завдяки проведенню  регулярних ярмарок і функціонуванню різноманітних магазинів наприкінці ХІХ ст. Мізоч яскраво вирізнявся на тлі інших сусідніх населених пунктів.  «Ілюстрований путівник по Південно-Західних залізницях» називає його «великим торговим містечком» [1, 442].

За спогади Реґіни Шабловської-Лутинської Карвіцький був багатим землевласником, який перед І Світовою війною спричинився до утворення в Мізочі центру торгівлі фруктами і експорту їх до Варшави, а також Катовіц. Такі обставини впливали на задовільне матеріальне становище євреїв у Мізочі. «Наші фрукти йшли до Варщави і Катовіц. Експорт був великий».

В центрі містечка було багато магазинів, а також закладів послуг (кравецькі, шевські, перукарські),  які вели переважно єврейські родини. Чимало магазинів було чеських, небагато польських. Був фотографічний заклад, власником був чех. Широку діяльність провадила чеська родина Бечанів. Окрім продуктових магазинів їм належали пекарня, млин і різницька. Осівши в цих краях після 1863 року чехи займалися головним чином вирощуванням хмелю, виготовленням пива і ковбас. В містечку також були: броварня, оліярня, тартак, електростанція, ресторан, готель, корчма. А також 2 аптеки. Численні єврейські крамниці, повні різноманітних товарів, для мене були великою атракцією [9, 12].

Зо польськими адресними довідниками можна встановити власників деяких таких торгівельних закладів в містечку. Більшість з них, як і всюди на Волині, були в руках євреїв:

аптека (Фінкель Б.);

магазини тканин (Бронштейн Х., Бронштейн Д., Бронштейн Дв., Бронштейн Й., Бунс Ш., Фліте Е., Гелман Г., Котель Ц., Малєр Н., Мендюк М., Мізоч Ф., Перлук З., Трухлер Х., Трухлер Соня, Трухлер Вела);

будівельні матеріали (Розенблат Б.);

вироби з цементу (Славік В.);

дріжджі (Лернер Л.);

дерево (Ґарштейн Р., Таксер О. і Й.);

галантерея (Качка М., Копит Р., Шейнфельд, Шпановер Г.);

колоніальні товари (Дордік М., Пухлий Б.);

книгарні (Ґанцберґ С., Шойхет І.);

кухонне начиння (Рудель);

борошно (Ґанцберґ А., Карп Х., Нульман Ш.);

нафтопродукти (Ґольбартен С.);

взуття (Меламед А.);

магазин фруктів (Полак Д.);

гуртівня пива (Берез м.);

шкіра (Бронштейн Б., Ґохман Й., Качка Ш., Ланґєр Т., Шейнлелд Л.);

споживчі товари (Бечан В., Фішбейн А., Ґанцберґ Р., Качка Й., Капельман П., Копит І., Мірмельштейн, Складнік З., Шейнман Н., Трухлер П., Нудлер Б., Штівель С.);

тютюнові вироби (Дубінський В.);

готовий одяг (Кравець Б., Спектор Е.);

копчені вироби (Бечан А.);

горілка та лікери (Возніцький Й.);

збіжжя (Фішбейн А., Фішфлідер Б., Ґєлман Х., Розенштейн В.);

вироби з заліза (Аврух А., Німєровер Й., Перлук Д., Перлук П.) [8, 2194].

В цей же час Мізоч відігравав осередку торгівлі кіньми, худобою і сільськогосподарською продукцією. Торги на такі товари відбувалися 1-го і 15-го числа кожного місяця [8, 2194].

Література

  1. Андреев П. Н. Иллюстрированный Путеводитель по Юго-Западным Казенным Железным Дорогам. – 2-е изд. / П. Н. Андреев – Киев: Тип. С. В. Кульженко, 1899. – 512, XV с.: ил.
  2. Архив Юго-западной России, издаваемый временной комиссией для разбора древних актов, состоящей при Киевском, Подольском и Волынском генерал-губернаторе Ч. 5 : Т. 1 : Акты о городах (1432 – 1798). – Киев : Унив. тип., 1869. – 94, 636 с.
  3. Весь Юго-Западный край: справочная и адресная книга по Киевской, Подольской и Волынской губерниях. – Киев: Тип. Л. М. Фиша и П. Е. Вольфсона, 1913. – 1117 с.
  4. Военно-статистическое обозрение Российской империи / изд. по Высочайшему повелению при 1-м отд-нии Департамента Генер. Штаба. – Санкт-Петербург : В тип. Департамента Генер. Штаба, 1848 – 1858. Т. 10, ч. 3 : Волынская губерния / [сост. штабс-кап. Фритче]. – 1850. – [3], 158, 32, [20] с., [20] л. табл.
  5. [Kontrakt sprzedaży części dóbr Mizocz, Piwcza i Mizoczyk przez Antoniego Małachowskiego – Józefowi Dunin Karwickiemu] // Archiwum Państwowe w Kielcach, Archiwum Małachowskich z Białaczowa, 294.
  6. Kopia Excerptu z Xiąg Exaktora Powiatu Łuckiego okazującego Intratę Miasta i Wsiów [Mizocz, Stróżów i.in.] // Archiwum Państwowe w Kielcach, Archiwum Małachowskich z Białaczowa, 296.
  7. [Kopia wyciągu z taryfy podatku podymnego odnośnie dóbr Mizocza] // Archiwum Państwowe w Kielcach, Archiwum Małachowskich z Białaczowa, 295.
  8. Księga adresowa polski (wraz z m. Gdanskiem) dla handlu, przemysłu, rzemiosł i rolnictwa. – Warszawa, 1928. – 2476 s.
  9. Szablowska-Lutyńska Regina. Mizocz bezpowrotnie minionej przeszłości / Regina Szablowska-Lutyńska. – Kraków: [Wydawnictwo i Poligrafia Kurii Prowincjalnej Zakonu Pijarów], 2010. – 109 s.

Климчук Андрій

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Leave a Comment

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *