Нові дані до давньої історії Рівного

Вся радянська історія Рівного, написана горе-істориками зводилася до  кількох яскравих епізодів: тяжке життя під гнітом панів з суцільними пожежами і епідеміями. Далі революційні події, боротьба трудящих від рабських обіймів буржуазної Польщі і щасливе життя в лоні об’єднаних земель в складі  СРСР. Ніхто при цьому не говорив, що багато в  чому налагодження економічного життя Рівного завдячувалося попередньому двадцятилітті. Але це, як говорить ведучий однієї з передач «зовсім інша історія».

Написана радянськими «істориками» історія Рівного вдало поєднувалася з пропагандою. На перший план потрібно було виставити все, що демонструвало революційне минуле або невідривний зв’язок з російським народом. Саме тому вціліла будівля Рівненського реального училища і кладовище Грабник, бо були пов’язані з прізвищем, як всюди писали, великого російського письменника Володимира Короленка. Натомість не пощастило двом іншим цвинтарям на Волі, які були на століття принаймні старіші за Грабник. Під бульдозер пішла і каплиця Св. Юзефа, хоча за Польщі її вже визнавали за пам’ятку.

Довгий час нікому не було й діла до детальної історії Рівного. Якщо хтось щось і знаходив, то не збирався ламати  стеріотипи, а Рівне й далі лишалося містом, яке вивели з багн в люди доблесні будівничі комунізму.

В дискусіях народжується істина. Після однієї з наших публікацій вдалося дійти до певної ідеї стосовно найдавнішого Рівного, можливого розташування брам, найстарішої церкви і т. д. В теперішній публікації хочеться пролити світло на деякі моменти стосовно однієї будівлі, яка сміливо може претендувати, якщо і ненайдавнішу, то на одну з таких зразків саме міської архітектури Рівного. За щасливим збігом обставин документи саме на неї частково збереглися.

Щоб зрозуміти всю історію цієї будівлі розпочнемо з наших днів. Зараз вона має адресу Пересопницька, 49, багато містян тут традиційно купують сир і ковбаси. Мало хто знає натомість, що до приходу СРСР тут була синагога. З точки зору історії релігійності Рівного це вже була будівля з великим значенням. Власником кам’яниці був Лейбіш Герцберг. В 1842 р. він перетворив верхню частину будівлі на синагогу. Власник відзначався великою духовністю, не мав власного потомства, тому споруда впродовж наступного століття мала саме таку функцію. Звісно, що серед єврейства Рівного її не називали інакше, як синагога (божниця) Герцберга.

Наступні документи дають можливість відшукати ще більш давні свідчення  стосовно цієї будівлі. Його, швидше за все, як частину більшої  маєтності згаданий Лейбіш Герцберг купив у подружжя Аптеків в 1836 р. Аптеки придбали будинок наполовину з Мордком Раппапортом в Сухаря Гофмана. На час володіння цим будинком Сухарем Гофманом в ньому містилася міська в’язниця.

Для давніх міських поселень  було харектерним розміщення в одній будівлі або поруч таких двох установ, як:  ратуша та в’язниця.  Найдавніші документи в справі відносно цього будинку датуються 1770-м.  Цілком можливо, що згаданий будинок вже існував на цей рік.

Власне судова тяганина між вірянами синагоги Герцберга і власницею сусідньою кам’яниці розпочалася за муровану крамницю, яка стояла в проході між цими будинками.  Документ доносить подробиці побудови останньої. 7-го жовтня 1853 р. Срулеві Зільбербергу кн. Любомирський відвів  ділянку землі, яка складається: «якщо від Острозької брами по Великій Трактовій вулиці на ліво між синагогою, побудованою купцем Лейбом Герцбергом і його Зільбербергом будинком довижиною 5 аршин і шириною 2 аршини 5 вершків».

Якщо, при виділенні земельної ділянки під крамничку людина стояла спиною до Острозької брами, тоді по ліву сторону були: будинок по Полуботка, 13 і по Пересопницькій, 49 (за сучасними адресами).  Поміж них невеликий проміжок, в якому й міг бути згаданий магазин. Тобто, будинок по Полуботка, 13 відноситься до того ж давнього періоду.  Точна вказівка місця до Острозької брами свідчить про її близьке місцезнаходження.  Тим не менше інший документ за 1859 р. зафіксував у Рівному Острозьку вулицю, яка відходила чи перетинала Шосову. Ділянкою на розі цих двох вулиць володів Іцек Радзиховський. Питання про місцезнаходження Острозької вулиці лишається відкритим. Можна лише припускати, що вона тісно пов’язана з Острозькою брамою.

Климчук Андрій

Leave a Comment

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *