До появи першого палацу раніше тут був великий сад, в якому було кілька невеликих будинків. Це зафіксовано на давніх мапах Львова.  Всі ці будівлі  були зруйновані близько 1820 р. Перший палац в стилі класицизму був споруджений за проектом Ігнація Хамбрези. Це була прямокутна, на два поверхи будівля,  покрита мансардним дахом.  Палац мав симетричний фасад з центральним ризалітом, мансарда  увінчана балюстрадою. На рівні першого ярусу – ризаліти, а другий – прикрашений шістьма парами іонічних  пілястрів. Палац проіснував до 1860 р., а потім був розібраний.

Новий палац був  побудований аж двадцять років потому, оригінальний проект у стилі французького бароко з часів Людовіка XIV був створений Луї Доверен’є. Для потреб родини Альфреда-Юзефа і Марії-Клементини Потоцьких палац був адаптований Юліаном Цибульським та Людвіком Балдвін-Рамултом. Будівля набула рис французького нео-ренесансу з елементами нео-барокко.  Альфред Юзеф Потоцький не дожив до закінчення перебудови палацу,  він помер у Парижі в 1889 р. Будівництво закінчилося через рік, тут жила Марія Клементина Потоцька. Після її смерті в 1903 р. палац був перебудований, розділено інтер’єр на менші приміщення.  Лише другий і третій поверх мав житлові приміщення.

Також зменшилася площа саду, він був проданий міській владі під забудову. Багатоповерхові будинки з цього боку повністю закрили палац.

22-го листопада 1919 р. під час святкування першої річниці визволення Львова проводились повітряні шоу, американський пілот Едмунд Ґравес виконуючи повітряні акробатичні фігури переоцінив можливості літака. Під час одного з маневрів переламалось крило,  в результаті чого літак врізався в палац. Вибухнули паливні баки, пожежа повністю зруйнувала дах, вигоріли верхні поверхи. Реконструкція будівлі тривала з перервами аж до 1931 р. Потоцькі були власниками палацу до приходу  Червоної Армії у Львів.

Під час нацистської окупації зали палацу були призначені для проведення пропагандистських виставок, які були привезені з Дрездена та інших міст: “Черевний тиф та боротьба з ним”, “Всесвітня єврейська зараза”. Завдяки такому призначенню  будівля палацу пережила Другу світову війну без пошкоджень, в 1945 р. радянська влада передала його для використання Інституту геології і геохімії горючих корисних копалин.

У 1972 р. в палаці було вирішено розташувати міський ЗАГС, проте через свій технічний стан палац був зачинений на  дворічну реконструкцію. У 1980 р. частина саду була зруйнована під час робіт  над будівництвом лінії підземного швидкого трамваю. На щастя згодом ці роботи були припинено.

В 1987  р. поруч з палацом було споруджено Львівський Палац Мистецтв, який почав працювати аж в 1996 р. Ця будівля має адресу – Коперника, 17

Теперішня будівля палацу це – трьохповерхова цегляна, оштукатурена будівля з піддашшям. В плані наближена до літери “Н”. Фасади центрального ризаліту та бічних крил декоровані балюстрадами, фігурним оздобленням навколо вікон, балкони – ліпними консолями. Головний вхід виконано арочним портиком з ліпниною та іонічними колонами. Над другим поверхом по центру розташованно герб Потоцьких. З боку вул. Коперника палац оточує мур з брамою, над якою в картуші вміщено також родинний герб Потоцьких – Пілава.

Інтер’єри будівлі багато прикрашені з використанням позолоти, мармуру, дерева, декоративних елементів.

Окрім головної будівлі до складу садово-палацового комплексу Потоцьких входить декілька офіцин.

Зараз в  палаці розташована Львівська галерея мистецтв. Для відвідувачів на першому поверсі відкрито: Червоний салон, Дзеркальна зала, Блакитний салон, кабінет ордината, малий салон, а також так званий “коминковий” салон. Для огляду доступний також другий поверх палацу.

Автор довідки: Климчук Андрій