Тадеуш Єжи Стецький – дослідник Волині

Наш волинський край багатий на тих видатних діячів, що доклали зусиль до вивчення історії рідного краю. Про багатьох з них вже написані, якщо не ґрунтовні монографії, то принаймні великі статті. Та чомусь фактично повність поза увагою сучасних краєзнавців лишилися видатні дослідники минулого Волині – Юзеф Дунін – Карвіцький, Олександр Яблоновський, Готфрид Осовський, Зиґмунд Люба – Радзимінський та інші. Зокрема, про життєвий шлях та наукову діяльність Тадеуша Єжи Стецького не написано майже нічого, хоча  його фундаментальними працями часто користуються науковці при написанні своїх розвідок.

Народився  Тадеуш Єжи Стецький в сім’ї Томаша Стецького і Анелі Озєровівни у домі хрещеної своєї матері Ельжбети Урбановської у Городці, де пізніше він ще неодноразово перебував з ріднею. Родовід Стецького бере свій початок ще з XVІ століття від Олехни Тишковича. Осідком відомого шляхетського роду спочатку було село Стечанка на Київщині, а самі представники цього роду довгий час підписувалися як «Олеховичі на Стачанці». Згодом цей рід розселився по Україні, утворивши кілька окремих гілок, про що між іншим наприкінці свого написав сам Тадеуш Єжи Стецький, дослідивши власний родовід [6, 1 – 34]. Вперше потяг до знань пробудила у Тадеуша очевидно городецька бібліотека, в якій свого часу працював Юзеф Ігнацій Крашевський, одружений на сестрі брата власниці дому, Софії Вороничівні.  Бібліотека в Городці була справді унікальним культурним явищем. За життя її власника, Антонія Урбановського вона містила до 13 000 томів, з яких майже половину складали польські твори або друки на іноземній мові про Польщу. Колекція польських творів по 1840 рік була досить комплектною, так, що не в кожній бібліотеці було те, що мала бібліотека Урбановського. Особливо широко була представлена історична література [5,18].

Потяг до історії рідного краю в Тадеуша Стецького з’явився досить рано. Згодом про свої дитячі та юнацькі роки він писав: «Ще у дитинстві  я відчував якийсь невгамовний потяг до всілякого виду пам’ятників і стародавніх пам’яток; стара книга або скриня, наповнена старими паперами зрозуміліші і миліші мені були над всілякі забавки; якісь руїни костелу, монастиря збуджували моє зацікавлення, справляли незвичайну чарівність  на молоду фантазійну уяву; отож я читав  жадібно старі хроніки,  робив нотатки і виписки,  переписував написи з пам’ятників і надгробків, сам ще тоді не  розуміючи ані що я роблю, ані звідки виникло таке уподобання або до чого мені це колись знадобитися може» [7, I – II].

Вже під час навчання у Житомирській гімназії Тадеуш Єжи відрізнявся непересічними здібностями. В 1857 році він закінчив Київський університет. По поверненні до отчого дому зазнайомився з приятелем батька Спиридоном Осташевським з Авратина. Юний Тадеуш Єжи одразу підпав під вплив старшого на 41 рік товариша, який заохотив його до роботи. Відтак він почав друкувати статті краєзнавчого змісту в «Ґазеті варшавській» та інших часописах.

Згодом особисті публікації в пресі Тадеуша Стецького почали не задовольняти його самого, він прагнув реалізації своєї наукової праці в чомусь вагомішому, тому вже в 1864 році у Львові з’явися друком перший з заповіданих одинадцяти томів про Волинь під назвою «Волинь із статистичного, історичного та археологічного погляду». В передмові до цієї праці він зазначив причини, які пробудили в ньому бажання її написати. Насамперед такими було бажання донести до пересічного читача славне минуле Волині, відомості про зниклі і зникаючи пам’яток на противагу тій байдужості людей до таких речей, які побачив Т. Є. Стецький. Ще на початковому етапі роботи над фундаментальною працею про Волинь історик натрапив на значні труднощі, насамперед тому, що раніше схожих публікацій  про Волинь ніхто не робив, а також тому,  що важко було підібрати найкращу форму опису, яка була б максимально обширна інформацією і якомога менша обсягом. Тоді Тадеушу Стецькому потрапили до рук дві цінні монографії: видана в 1855 книжка Едварда Руліковського «Опис Васильківського повіту із історичного, статичного поглядів та обрядів» і Євстахія Тишкевича «Опис Борисівського повіту». Структуру цих двох праць він взяв для написання своєї праці. Надалі труднощами при написанні була відсутність друкованих джерел з історії Волині, зокрема статистичних даних, а також не зі всіма фамільними і монастирськими бібліотеками та архівами йому Т. Стецькому вдавалося працювати. Значний масив архівних документів, що мали відношення до Волині, перебував в Києві, через що науковець взагалі ними не міг скористатися. Основними друкованими джерелами для Стецького в роботі над дослідженням про Волині були статистичні дані опубліковані в 1860 році в «Ґазеті щоденній», праця з історії освіти Юзефа Лукашевича «Історія школи в Короні і Великому князівстві Литовському», зібрання листів в чотирьох томів Гуго Коллонтая до Тадеуша Чацького,видані в 1844 році. Важливим моментом у написанні цієї праці було те, що Тадеуш Стецький чимало матеріалів черпав із вражень, які мав від особистого перебування на народних святах,весіллях, похоронах і т. п. [7, I – XII].

Перший том праці назвою «Волинь із статистичного, історичного та археологічного погляду» складається з двох частин: «Загальні риси краю і людей» і «Статистично – історичний опис Заславського повіту». В свою чергу кожна частина складається з окремих розділів. В першому розділі першої частини «Загальна характеристика Волині» Тадеуш Єжи Стецький розповідає про походження назви краю, географічне положення, клімат, гори, ріки, шляхи, площу, кількість населення,  про народи, що заселяють Волинь, корисні копалини, торгівлю та промисловість, установи та організації. Другий розділ цілком присвячений волинському народу, його звичаям, традиціям, обрядам та народним пісням. В третьому розділі «Освіта на Волині» дослідник висвітлює історію освіти на Волині від найдавніших часів до сучасних йому, зупиняється на діяльності окремих шкіл та друкарень. Доволі цікавий четвертий розділ, що має назву «Садівництво на Волині». П’ятий розділ цілком присвячений Волинському Поліссю. Висвітлюючи ці землі Тадеуш Стецький розповідає про географію Полісся, природні багатства, промисловість, торгівлю, комунікації, водні ресурси. Також він описує народи, що заселяли колись Полісся, згадки про них в хроніках, а також висвітлює тогочасне життя населення, обряди та звичаї, пісні. Належним чином описано історичні пам’ятки Полісся, вали, замки, городища та старі могили.

Перший розділ другою частини містить узагальнюючу статистичну інформацію про Заславський повіт. Тадеуш Стецький подає ґрунтовані дані про межі повіту, водні ресурси, територіальне положення, поділ і класифікацію земель, кількість населення та його заняття, промисловість. Наступні розділи праці присвячені окремим містам і містечкам Заславського повіту: Ізяслав, Славута, Шепетівка, Городище, Судилків, Лабунь і кільком відомішим селам.

Книга Тадеуша Єжи Стецького після виходу в світ почала користуватися попитом і доволі швидко розійшлася серед читачів. Також схвальними відгуками вихід цієї праці зустріла тодішня  преса. Рецензії на це видання вмістили на своїх шпальтах часописи «Краківський час» (1864), «Тижневик літературний львівський» (1864), «Бібліотека Варшавська» (1866, зошит 4-ий), а також німецькомовний журнал, що видався у Відні «Slavische Blatter» (зошит за січень) [8, I – II].

Коли були вже готові матеріали для другого тому праці «Волинь із статистичного, історичного та археологічного погляду», Тадеуш Стецький надіслав їх Віталісу Смоховському для вміщення в редагованому ним «Тижневику літературному львівському». Останній їх не повернув Стецькому і взагалі будь яких пояснень щодо долі рукопису не давав, тому вченому довелося відновлювати працю за старими записами. В первісному вигляді йому не вдалося  на жаль відновити статтю про Вишнівець, вона була написана головним чином на основі праць Ю. Бартошевича, К. Стадницького та О. Пшездецького [8, II – III]. Структура другого тому була дещо відмінною від першого, матеріали про міста і села Волині були написані у формі мандрівки автора. В розповідях же про окремі міста Тадеуш Стецький дотримується тієї ж схеми, що і в попередньому томі: він описує історію міста, інколи походження назви, про власників, які ним володіли, населення, пам’ятки, церкви і костели, городища і т. д. Мандрівка Тадеуша Стецького пролягла по таких населених пунктах: Тихомиль, Ямпіль, Малі і Великі Дедеркали, Шумськ, Рохманів, Обич, Сураж. Далі докладно  він зупинився на описі Кременецьких гір і продовжив свою оповідь відвідинами Кременця, Підберезців, Радивилова, Вишнівця, Почаєва, Вишгородка і кількох сіл в глибині Кременецького повіту, далі – Перемирівки, Катербурґа (теперішньої Катеринівки) і завершив свою мандрівку в Загайцях. Наприкінці другого тому Тадеуш Стецький в додатках вмістив 14 документів, що стосувалися описаних містечок та походили з фамільнимх та монастирських  архівів.

Як щирий патріот Тадеуш Єжи Стецький був  учасником січневого повстання у ранзі офіцера полку Едмунда Ружицького. Зокрема брав участь у битвах під Нічпалами, Мирополем, Миньківцями (двічі), Славутою, Салихою [1, 53 – 54]. Після поразки повстання змушений він був еміґрувати. Але навіть за кордоном Тадеуш Єжи Стецький намався працювати в царині польської історії. Під час своєї подорожі по Італії він звертав увагу на польські могили і епітафії у Венеції, Падуї, Болоньї, Римі і Неаполі, особливо  вразила його Флоренція. У тамтешньому костелі Святого Марка ним була знайдена могила Станіслава Понятовського, останнього племінника короля; у Сан Марія ді Ноцелла – нагробок Марії Четвертинської. В Санта – Кроче, поруч з могилами Макіавеллі, Галілео Галілея, Данте, він виявив могили Зофії Замойської (з Чатрорийських), засновниця Товариства Доброчинності у Варшаві; Юлії Цєшковської, матері Авґуста Цєшковського; Михайла Оґінського, а також Міхала Боґорія Скотницького, художника. Стецький не лише пояснив причини такого свого інтересу, але й прекрасно його висловив: «…в мандрівках по чужині, в далеких особливо країнах, чудне  в нас з’являється почуття, коли зустрічаємо могилу земляка. Над скромною кам’яною плитою, з невідомим, зовсім чужим  прізвищем, ми зупиняємося із захопленням, ми приглядаємося, нам цікавіша ця могила, ніж будь – який  багатий іноземний саркофаг,  хотіли б ми проникнути  в таємниці життя того, який під чужим небом склав свої кістки» [4, 5]. Враження із своїх подорожей до Італії він опублікував у своїх спогадах «Листи з  Італії», «Польські пам’ятки в Італії» в 1870 році в «Тижневику ілюстрованому».

В 1865 році сум за Вітчизною і жаль за близькими людьми схилили Тадеуша Єжи до подання в Берліні особисто цареві Александру ІІ прохання про дозвіл повернутися в рідні пенати. Наприкінці того ж року він таки повернувся, щоправда не надовго. 1866 року відбув на заслання до Оренбурґа на Уралі. Проте не сам, а з коханою Марією Нємєжицькою, яка вирішила розділити з Тадеушем Єжи долю вигнанця. Цікавим зразком, що змальoвує побут Тадеуша Єжи тих часів були «Листи з-над берегів Уралу і Киргизьких степів», друковані у часописах «Перегляд тижневий» і «Кльоси» у 1868 році.

Через кілька років отримавши амністію Тадеуш Стецький повертається з дружиною на Волинь і осідає у Привітові, де знову береться за перо. Невдовзі  були надруковані з ілюстраціями  його повісті «Старий двір» і «В степу» у часописі «Тижневик ілюстрований» 1871 року.  В цей же час Тадеуш Стецький надрукував велику кількість дрібніших публікацій в періодиці. В 1867 р. зустрічаємо на шпальтах «Тижневика ілюстрованого» його розвідку про Козин, князів Козинських, Гойських, Фірлеїв; потім стаття про Киселин та рід Киселів; в 1869 році ним були опубліковані метеріали про сенатора Скібицького, фрагменти з життя Антонія Мальчевського, а також біографії двох волинських художників Проспера Ґурського та Казимира Коморницького. В наступному році на сторінках того ж самого часопису він вміщає життєпис композитора Міхала Завадського, творця «думок та шумок». Ще через рік життєписи Валер’яна Врублеського (Короновича). Далі то в «Тижневику ілюстрованому» то в «Кльосах» він опубліковує статті про Іренеуша Залуського; в 1869 р. – життєпис Шимона Конопацького; в 1871 р. – матеріали про Волочиськ і Фредерика Мошинського: в 1872 р. – опис Ляховець і біографію Юзефа Олександра Яблоновського. В додатках до «Віку» в 1874 Тадеуш Стецький вмістив цілу низку краєзнавчих розвідок про Овруч: «Овруч», «Околиці Овруча», «Про овруцьку шляхту». «Древлянські пам’ятки». «Помста Ольги», «Могила Ігоря», «Церква Св. Василя, закладена Володимиром Великим» [9, I – IV].

В числі останніх наукових праць Тадеуша Стецького було дослідження його власного родоводу в розвідці «Steccy Olechnowicze herbu Radwan» («Стецькі Олеховичі гербу Радван»), що була опублікована в Х томі «Золотої книги польської шляхти» [6, 1 – 34].

В останні роки життя, перебуваючи у скрутному матеріальному становищі і поховавши меншого сина Єжи, він продовжує працювати і друкуватися в краківському часописі «Przegląd powszechny». Видання останньої своєї праці «Z boru i stepu. Obrazy i pamiatki» Тадеуш Єжи вже не побачив. 2 (14) серпня 1888 року в отчому домі у Великій Медведівці на Волині у віці 50 років він помер. Щодо цієї останньої праці історика, то вона була ніби логічним продовженням 2 книг «Волинь із статистичного, історичного та археологічного погляду». Про це зокрема зазначено в передмові до неї [9, IV]. Структурно ця праця складається 23 розділів, в яких автор ґрунтовно розглядає найцікавіші з точки зору історичного минулого населені пункти Рівненського повіту. До речі, краєзнавчі нариси про Клевань  [2] Рівне [3, 119 – 131] вже сучасній Україні були опубліковані на шпальтах місцевих видань.

 

Література та джерела:

  1. Список лиц, участвоваших в польском востании под руководством генерала Ружицкого Єдмунда в 1863 – 1864 годах // Державний архів Рівненської області. – ф. 160 (Гофман Якуб), оп. 1., од. зб. 55. – Арк. 53 – 54.
  2. Cтецький Т. Є. Княже гніздо // Слово правди. – 1992. – № 91. – С. 2; № 92. – С. 3; № 94. – С. 3; № 96. – С. 3; № 98. – С. 3; № 100. – С. 3.
  3. Стецький Є. Місто Рівне; Пер. з пол. Л. Рибенко // Погорина: літ. – краєзнавчий журн. Рівненщини. – Рівне: Рівнен. друк., 2007. -Вип. 2-3. – C. 119-131.
  4. Grodzka Karolina. Polskie groby na cmentarzach Londynu. –  Kraków: Polska Akademia Umiejętności, 1995. – 517 s.
  5. Radziszewski Fr. Wiadomość historyczno – statystyczna o znakomitszych bibliotekach I archiwach publicznych I prywatnych…, ułożona przez Franciszka Radziszewskiego. – Krakόw: Nakładem awtora, 1875. – 124 s
  6. Stecki T.J. Steccy Olechnowicze herbu Radwan // Złota księga szlachty polskiej. R. 11. – Poznań, 1888. – 1 – 34.
  7. Stecki T.J. Wołyń pоd względem statystycznym, historycznym i archeologicznym. – T. 1. – Lwów, 1864. –. XII, 387 s.
  8. Stecki T. Wołyń pód względem statystycznym, historycznym i archeologicznym. – T. 2. – Lwów, 1871. – VI, 473 s.
  9. Stecki T.J. Z boru i stepu. Obrazy i pamiątki. — Krakow, 1888. –  IV, 347

Автор: Климчук Андрій Миколайович

1 Comment

  1. […] не знайдений досі план Тоушера 1765 р. Т. Є. Стецький вже фіксує муровані магазині з ратущею. Дуже важливе […]

Leave a Comment

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *