Чехи Рівного – промисловці та підприємці

У 1866-1870 рр. на Волинь прибуло майже тисяча чеських сімей, які одержали 17 500 десятин землі. Більшість з них оселилася на території сучасних Здолбунівського, Дубнівського та Млинівського районів Рівненської області. Незначна частина чехів оселилася в містах: Здолбунові, Рівному, Дубно та Острозі.

За даними перепису 1921 р. у Рівному було 263 чехи  [20, s. 47]. З часом їхня кількість збільшилася. За офіційними статистичними даними в Рівному cтаном на 1927 р. нараховувалося 87 родин чехів [10, арк. 39]. Під час німецької окупації  станом на листопад 1942 р. в місті проживало 445 чехи [16, арк. 9].

Детальне вивчення матеріалів  з історії Рівного дає можливість зробити висновок, що чехи в Рівному мали розселення найбільше на передмісті Воля, по обидва боки вулиці Шосової (3-го Травня), а нині – Соборної. Звісно, з часом вони почали набувати нерухомості і в інших дільницях міста. Досить символічно, що зараз на розі вул. Соборної і вул. Дубенської стоїть пам’ятник волинських чехам, які загинули під Рівним. Раніше приблизно на цьому місці були будинки, які належали Новотному Вацлаву та Говорку Вацлаву.

Рівненські чехи займалися головним чином пекарством та переробкою м’яса, тримали також заклади громадського харчування (ресторації, буфети, цукерні та кав’ярні).  Матеріали про підприємства чехів Рівного і повіту в значній мірі відклалися в промисловому рефераті Рівненського повітового староства, який зберігається в Державному архіві Рівненської області (ДАРО, ф. 30, оп. 12). Саме чехи складали основу відповідних професійних товариств. Так серед засновників Товариства власників пекарень, що виготовляють хліб, булки та кондитерські вироби вказані: Ярослав Вилєтал, Роман Корнейчук, Юзеф Луковський та Емануель Манер [12, арк. 1].

Чехи-пекарі і чехи-кондитери Рівного окрім того були об’єднані в професійний цех. Швидше за все, що він прийшов взамін ліквідованого вище згаданого товариства. Відомо, що старшим цеху був Юзеф Раже, підстаршими: Юзеф Стржелецький, Володимир Ванек; членами: Ярослав Вилєтал, Теодор Стуній, Володимир Соляр, Емануель Манер, Роман Корнейчук, В’ячеслав Суберт (Шуберт), Теодор Смакауз та Олексій Глазков [1, арк. 30].

Микола Раже був серед засновників Професійного товариства власників ресторанних закладів: барів, кав’ярень та їдалень на Волині [13, арк. 12].

Перші прізвища рівненських чехів підприємців та промисловців знаходимо на сторінках довідкового видання «Весь Південно-Західний край». Тоді в місті мали свої заклади: Раже – кав’ярня «Едуард» (вул. Шосова),  паровий млин братів  Людвіка та Франца Панеків (передмістя Біла), склад пива Земана І. І.  та майстерня і склад бричок Пермана (вул. Шосова) [4, c. 861-863].

Виготовленням копчених виробів займався Балак Володимир. Своє виробництво він мав по вул. Коперника, 62, де й проживав. Магазин же розміщувався по вул. 3-го Травня, 308. Його було збудовано перед осінню 1926 р., це приміщення збереглося. [6, арк. 2] (Рис. 1). Швидше за все до цього часу Володимир Балак орендував приміщення під свій магазин неподалік по вул. 3-го Травня, 292 [19, s.2210].

Ванек Антоній володів половиною будинку, який мав окремий номер  по  вул. 3-го Травня, 229. Тут він мав заклад з виготовлення м’ясних виробів:  копченостей, ковбас  та солонини. Збереглася фотографія цього будинку  [1, арк. 8] (Рис. 2.).

Відомо, що Антоній Ванек став професійним м’ясником  та різником в 1925 р. [1, арк. 5].  Належав до того покоління волинських чехів, які народилися вже в Україні. Відомо, що народився він 22-го квітня 1893 р. [1, арк. 7]. Швидше за все, що Антоній Ванек декілька років працював в якості робітника на одному з ковбасних виробництв Рівного, а в 1928 р., набравшись відповідного досвіду, відкрив власний заклад.

Згаданий вище Антоній та його брат Юзеф в 1926 р. на ділянці Дяновської Анни по вул. Леґіонів, 36 (Золота,11) побудували муровану льодовню (холодильник) для зберігання  м’яса [1, арк. 2].

Аналогічну підприємницьку діяльність провадив Володимир Ванек, який мав свій магазин по вул. 3-го Травня, 52 [2, арк. 1]. Народився він в Рівному, а диплом різника отримав 29-го серпня 1923 р. [2, арк. 2].

Напевно, вже інший Володимир Ванек  мав пекарню, яка спочатку містилася по вул. Хмільній, 20 чи 24. За адресою 3-го Tравня, 37 був його хлібний магазин [3, арк. 6]. Народився в Гульчі Чеській в 1892 р. [3, арк. 1]. Пекарем працював самостійно з 1919 р. та був одним із засновників пекарського цеху [2, арк. 60]. Йдучи в ногу з часом він вирішив в запланованому до перебудови двохповерховому будинку організувати і механічну пекарню [2, арк. 13]. Збереглися креслення самого будинку та пекарні в ньому [2, арк. 81]. Одначе в 1932 р. Рівненське повітове староство заборонило її експлуатацію з огляду на те, що вона розміщувалася в сутеринах (напівпідвалі) [2, арк. 41]. Cлід зазначити, що перша пекарня тут існувала ще від 1921 р., коли нею володів  Манус Лев’ятин  [2, арк. 47].

Справа урухомлення пекарні В. Ванека   впродовж тривало часу розглядалася  різноманітними державними установами.  5-го листопада 1932 р. її оглядала відповідна комісія від Маґістрату в складі д-ра Табачника та інженера М. Пардо.  По всіх основних показниках пекарня відповідала в санітарному і технічному плані відповідала відповідним умовам.  Пекарня мала 4 необхідні приміщення: для розчинення тіста та випічки хліба і булок; склад борошна; склад випічки; окрема роздягальня з умивальником для персоналу [2, арк. 58].

Попри всі ці заходи справа Володимира Ванека позитивно не була вирішена. Саме тому він мусив писати листи щоразу у вищі інстанції. Відомо, що він звертався з цим питанням навіть до Міністерства внутрішніх справ, Міністерства праці і суспільної опіки та до  Міністерства торгівлі і промисловості [2, арк. 64-82].

Будинком під одним дахом по колишній вул. 3-го Травня, 342-346 також володіли чехи (Рис. 3).  Гінек Вацлав, який  проживав в будинку № 344 мав  тут же магазин копчених продуктів. Його садиба виходила іншим кінцем на вул. Сенкевича 2а. Швидше за все, що тут була коптильня.

Оскільки перед згаданим будинком був досить чималий палісадник, тому Вацлав Гінек  вирішив тут збудувати ще один будинок. Декілька разів він подавав на розгляд Маґістрату проекти то двох,  то одноповерхової новобудови [7, арк. 4, 5]. Тут він планував відкрити кав’ярню. Щораз йому було відмовлено, бо інакше б новий будинок вніс би дисгармонію в забудову цієї частини вулиці [7, арк. 15].

Чехам належав також будинок за адресою 3-го Травня, 195 / Балінського, 2. Володіли ним почергово: Єрабек Іван, Єрабек Віра та Павлік Антоній. В цьому будинку містилися магазини, а в дворі  була льодовня [5, арк. 1, 29].

Магазин хліба та свіжої випічки при власному домі по вул. 3-го Травня, 219, мав Роман Корнейчук  [11, арк. 1].   З часом він переорієнтувався на виготовлення кондитерських виробів. З ятки в літній період  в садку при садибі продавав також морозиво та прохолодні напої.

Роман Корнейчук народився в с. Мирогощі (за іншими даними – в Страклові) на Дубенщині 17-го листопада 1884 р. В 1925 р. отримав диплом фахового пекаря [11, арк. 2].

Успішним підприємцем був Манер Емануель. Спочатку він мав звичайну пекарню. В 1928 р. взявся за її переобладнання на механічну. З цією метою позаду свого будинку добудував на 2 поверхи офіцину [14, арк. 1, 2]. З боку вулиці будинок мав 3 магазини, в одному з яких безперечно продавалася свіжа випічка (Рис. 4). За Польщі садиба Манера Емануеля мала адресу 3-го Травня, 197, її було знесено в радянський час під час будівництва райдержадміністрації.

Родина Панеків у співвласності з євреєм Хаїмом Канделісом володіли млином, круп’ярнею і оліярнею на розі вулиць Білої та Фабричної (тепер – Біла та М. Старицького). Цілком можливо, що ще Франтішек Панек побудував всі ці виробничі об’єкти.  Принаймні він та його брат Людвік згадувалися як найперші відомі власники млина. За даними довідника «Весь Південно-Західний край» це було одне з найбільших підприємств на початку ХІХ ст. в Рівному та найбільшим такого типу.  Річний перемол зерна складав 2 000 000 пудів в рік [4,  c. 862]. В самому центрі міста млин мав бюро (вул. Понятовського, 51) [9, арк. 6]. До території підприємства вела окрема залізнична гілка.

З поліційних хронік відомо, що 19 лютого 1927 р. об 18.25 млин постраждав від пожежі. Згоріла мука, зерно, різноманітна виробнича техніка. Збитки склали більше, ніж 50000 злотих, досить значна на той час сума [15, арк. 128]. Це й стало причиною того, що підприємство перестало існувати [9, арк.17]. Впродовж багатьох років на ділянці залишалися стояти муровані стіни напівзруйнованого шпіхліру.

Їдальня Володимира  Раже містилася в одноповерховому будинку Голдмана Янкеля-Міхеля по 3-го Травня, 182 (будинок не зберігся) [8, арк. 2].

За якихось сотню метрів по 3-го Травня, 130,  містилася цукерня Юзефа Раже, яка також називалася «Едуард» [4, c. 861]. Це був один з найкращих закладів у місті. По сусідству проживала в будинку своєї бабусі поетеса Зузанна Гінчанка, яка безперечно заходила на смаколики до сусіда-чеха.

Власником будинку та ковбасного виробництва по вул. 3-го Травня, 221 був Ян  Червенний. Народився він 27-го грудня 1876 р. в Глинську [18, арк. 1]. 29-го листопада 1923 р. в Любліні отримав диплом майстра різницької справи [18, арк. 2].

Під час німецької окупації чехи залишалися в Рівному, а їхні підприємства успішно функціонували. Щоправда, в силу обставин, дехто із них був вимушений під свої заклади знайти інші місця.

В цей час свої заклади мали: Мазанек і Тищук (Німецька, 322), Ярмак і Раже (Вартова, 9), Корнилів і Корженівський (Німецька, 304), Крейчі і Філіпчук (Дорошенка, 52) – буфети; Ванек Йосип (Залізна (Колійова), 8), Павлін Йосип (Німецька, 346), Петржилек Пилип (Німецька, 352),  Зброжек Олександр (Німецька, 239) – пивні і закусочні; Говорко Ярослав (Німецька, 225) – цукерня  [17, арк. 20-22]. Тут прізвища та імена подано за тогочасним українським правописом.

Таким чином рівненські чехи впродовж ХІХ-ХХ ст. були успішними підприємцями, їхня продукція користувалася попитом завдяки своїй якості. Підприємницька діяльність чехів Рівного, як і всіх інших приватних підприємців припинилася з другим приходом радянської  влади.

Скорочення: ДАРО – Державний архів Рівненської області.

Джерела та література

  1. Ванек А. // ДАРО, ф. 30,  оп. 12, спр. 811. – 15 арк.
  2. Ванек В. // ДАРО, ф. 30,  оп. 12, спр. 712. – 81 арк.
  3. Ванек В. // ДАРО, ф. 30, оп. 12, спр. 369. – 6 арк.
  4. Весь Юго-Западный край: справочная и адресная книга по Киевской, Подольской и Волынской губерниях. – Киев: Тип. Л. М. Фиша и П. Е. Вольфсона, 1913. – 1117 с.
  5. Дело на домостроение по ул. 3-го Мая, № 195, принадлежащее Ерабеку Яну // ДАРО, ф. 31, оп. 1, спр. 1181. – 31 арк.
  6. Дело на домостроение по ул. 3-го Мая, № 308, принадлежащее Балаку Владимиру // ДАРО, ф. 31, оп. 1, спр. 1184. – 9 арк.
  7. Дело на домостроение по ул. 3-го Мая, № 344, принадлежащее Гинке Вацлаву // ДАРО, ф. 31,  оп. 1, спр. 871. – 33 арк.
  8. Дело по перестройке домостроения по ул. 3-го Мая, № 182, принадлежащее Раже Николаю и по ул. 3 Мая, № 181, принадлежащее Майзлер Эстере // ДАРО, ф. 31, оп. 1, спр. 2856. – 44 арк.
  9. Дело по регистрации мельницы Канделис Хаима // ДАРО, ф. 32, оп. 3, спр. 1108. – 17 арк.
  10. Загальна інформація про життя та діяльність чехів в Ровенському повіті // ДАРО, ф. 30, оп. 20, спр. 930. – 98 арк.
  11. Корнейчук Р. // ДАРО, ф. 30,  оп. 12, спр.  – 6 арк.
  12. Наблюдательное дело за деятельностью общества владельцев пекарней в Ровно // ДАРО, ф. 30, оп. 20, спр. 9. – 61 арк.
  13. Наблюдательное дело за деятельностью общества владельцев ресторанов, чайных и пивных в Ровно // ДАРО, ф. 30, оп. 20, спр. 33. – 70 арк.
  14. Проект здания механической пекарни на ул. 3 Мая, № 173, принадлежащее Мауэру Эмануэлю // ДАРО, ф. 31, оп. 1, спр. 864. – 2 арк.
  15. Рапорты об общественно-политическом положении на  // ДАРО, ф.86, оп. 2, спр. 223. – 128 арк.
  16. Ревизионные акты // ДАРО, ф. Р-33, оп. 8, спр. 75. – 109 арк.
  17. Списки вулиць м. Рівного, державних і приватних підприємств з прізвищами власників // ДАРО, ф. Р-33, оп. 3, спр. 1. – 48 арк.
  18. Червенный Я. // ДАРО, ф. 30, оп. 12, спр. 340. – 12 арк.
  19. Księga adresowa Polski (wraz z m. Gdanskiem) dla handlu, przemysłu, rzemiosł i rolnictwa. – Warszawa, 1928. – 2476 s.
  20. Skorowidz miejscowości Rzeczypospolitej Polskiej opracowany na podstawie Pierwszego Powszechnego Spisu Ludności z dn. 30 wrzesnia 1921 r. i innych źródeł urzedowych. T. 9: Województwo Wołyńskie. – Warszawa: Nakładem Głównego Urzędu Statystycznego, 1923. – 84 s.

КЛИМЧУК АНДРІЙ

Leave a Comment

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *