Фонд «Банк господарства крайового» Державного архіву Рівненської області – джерело до вивчення архітектури Луцька

Климчук Андрій,

Головний редактор Інтернет-порталу «Віртуальні історичні міста», м. Рівне

Фонд «Банк господарства крайового» Державного архіву Рівненської області – джерело до вивчення архітектури Луцька

В Державному архіві Рівненської області знаходяться матеріали, які мають відношення до історії міжвоєнного Волинського воєводства. В фонді 40 «Банк господарства крайового» відклалися документи, що мають відношення до забудови м. Луцька.

Польський «Банк господарства крайового» був створений згідно з Законом Речі Посполитої від 7 квітня 1922 р. Був державною установою. На підставі розпорядження Президента Польщі від 30 травня 1924 р. до Банку були приєднані державні кредитні установи. Займався видачею довгострокових кредитів та іншими банківськими операціями. Відділ у Рівному був створений у 1925 р. згідно з розпорядженням Президента Польщі від 30 травня 1924 р. як державний заклад для кредитування органів самоврядування, промислових, будівельних підприємств, підприємств шляхів сполучення, господарських організацій, комунальних ощадних кас, кредитних, сільськогосподарських та торгівельних кооперативів, індивідуальних забудовників та інше. Банк мав право здійснювати кредитування будівництва на території цілого Волинського воєводства. З 31 липня 1935 р. Рівненське відділення отримало функції Луцького відділення цього ж банку у зв’язку з ліквідацією останнього [1, 251].

В документах на отримання кредитів під будівництво споруд збереглися головним чином креслення будинків, кошториси на їхнє спорудження, листування, витяги з іпотечних справ. Деколи трапляються світлини ведення будівництва.

Незадовго до початку війни було закінчено будівництво 3-хповерхового будинку по вул. 3-го Травня, 5 (тепер – Кривий Вал, 21) Вольфа Меламеда та Мойше-Сухара Добровудкера (ф. 40, оп. 10, спр. 168[1]). В будинку було передбачено 6 квартир та 4 магазини на першому поверсі.  В будинку присутні елементи функціонально-конструктивної доцільності багатоквартирного житла [2, 183].

Відомо, що в 1935 р. був побудований будинок на 2 поверхи Софії Заремби (ф. 40, оп. 6, спр. 142). Деякі документи на нього зберігаються в справі на побудову зовсім іншої будівлі.  Креслення відсутні. Відома лише  адреса  будинку – вул.  3-го Травня, 11. Можливо, що він був поруч з будинком Сергія Заремби, який також брав кредит на будівництво.

Будинок по вул. 3-го Травня, 12 (тепер Кривий Вал) будувався Бакштами Якубом і Ханою-Ривкою та Двойрою Блох.  Всі троє були спадкоємцями Рухани Бакшт.  Цю ділянку Руханя Бакшт придбала в Луцького православного братства з умовою оплати щомісячного відкупного з 1913 р. Схеми на спорудження будинку в справі (ф. 40, оп. 6, спр. 136) виявити не вдалося. Відомо лише, що він був на 2 поверхи, мурований.

Одноповерховий житловий дерев’яний будинок  по вул. 3-го Травня, 23 на березі річки Глушця (ф. 40, оп. 2, спр. 74) був споруджений Меєром Бархашом.  Будинок був призначений для проживання сім’ї власника, складався з 3-х кімнат та кухні.  Архітектор – Сергій Тимошенко. Ділянку М. Бархаш набув із більшої ділянки Кройнів.

За проектом М. Б’ялого був збудований будинок Нахмана Смоляра по вул. Е. Ожешко, 6 (2b) (Банкова, 18) (ф. 40, оп. 1, спр. 75). Зараз – вул. Потапова, 8. В 1932 р. цей будинок добудовано за проектом Сергія Тимошенка.

За проектом Сергія Тимошенка був збудований будинок по вул. Банковій 12 (14а) (зараз – Потапова, 2) (ф. 40, оп. 9, спр. 124). В 1937 р. будинок фігурує як вже збудований.  Власниця – Лідія Лисиця (Лісіціна). Будинок відзначає в своїй праці Ольга Михайлишинa [2, 190].

Будинок Ушера Зейлика (Зиґмунта) та  Естери Димів є частиною однієї будівлі на розі теперішніх вул.  С. Бандери та Потапова.  За Польщі адреса – Банкова 5  (7) (ф. 40, оп.4, спр. 67). Будинок вдало вписався в ряд блокової забудови [2, 184]. Ділянку Дими набули в Леона та Марка Кронштейнів.  В самому будинку наскрізна брама, яка вела у внутрішній двір. На першому поверсі було запроектовано 1 квартиру на 3 кімнати, на 2-му – 2 на 2 кімнати. Судячи із правок, пізніше в розплануванні приміщень відбулися несуттєві зміни. Архітектор – Ян Ґанф.

Осoбняк Дмитра Григоровича-Барського  по вул. Банковій 7b(7)  почав споруджуватись в 1935 р. (ф. 40, оп. 8, спр. 112). Очевидно, що власник належав до відомого роду Григоровичів-Барських. Його ім’я та прізвище співзвучні з відомим  київським адвокатом, пізніше – емігрантом, але підтвердження, що мова йде про одну й ту ж особу нема. Будинок споруджувався, як і ряд сусідніх будівель на ділянці, викупленій із земель Леона і Марка Кронштейнів.  На першому поверсі будинку запроектовано великий кабінет, кухню з їдальнею, на другому – спальні.  Архітектор: В. Стахович. Дослідниця Ольга Михайлишин відзначає поєднання в будівлі гладких оштукатурених стін з відкритою цегляною кладкою [2, 188].

Досить цікавим також є будинок Царука Юліана по теперішній вул. Ярощука, 14 (ф. 40, опю 10, спр. 170). На нього звертає увагу у своїй праці Ольга Михайлишин [2, 190].

У фондах збереглися документи на ряд будинків по колишньому Веселковому провулку (тепер вул. Будівельників), який виник на землях Аделіни Зайковської. Колишній будинок № 10 по цьому провулку тепер становить частину садиби по вул. Будівельників, 4 (ф. 40, оп. 9, спр.  127). Будинок починали будувати Йось і Хая Розенберґи, пізніше його викупили Адам і Марія Радзієвські. Будинок на 2 поверхи, увесь перший займала одна 4-хкімнатна квартири. На другому поверсі  було 2 квартири. Архітектор – Пилип Філіпчук. Будинок належить до так званого стилю «естетики машин» [2, 190]. Він вдало становить блочну забудову із сусіднім [2, 184].

Пилип Філіпчук також був автором проекту будинку по колишньому пров. Веселковому, а зараз Потапова 18 (ф. 40, оп. 7, спр. 128). Він належав Крістіану Бартелю. Будинок одноповерховий на одне помешкання. В 1937 р. фігурує як вже побудований.

Будинок по вул. Винярській, 9 Олени Остапчук (ф. 40, оп. 4, спр. 69) типовий зразок міської забудови, дерев’яний, стіни обкладені зовні цеглою. Швидше за все будувався на 2 сім’ї. В напівпідвалі було розміщено пральні та підвальні приміщення, на поверсі 2 2-хкімнатні квартири.  Збудований орієнтовано в 1937 р. за проектом Казимира Школьницького.

Корнелій Дістерхофф – співвласник Волинської мисливської спілки К. Дістерхоффа і Корсака по Яґеллонській, 76 був власником двохквартирного будинку з піддашшям по вул. Воєнній (Офіцерська Колонія, 42) (ф. 40, оп. 6, спр. 139). В 1937 р. він вже був споруджений.  В справі збереглась світлина процесу будівництва (іл. 1). Автор проекту – Казимир Школьницький.

За проектом Францішка Кокеша  споруджувався будинок Плуценника  Владислава по вул. Воєнній  (Офіцерська Колонія, 48) (ф. 40, оп. 2, спр. 80). Судячи з усього будинок мав мати піддашшя, але на проекті воно скреслене, тому чи було побудоване невідомо.

На розі вул. Воєнної та вул. Артилерії (сучасна вул. Червоної Калини, 10) (Офіцерська колонія, №70) 2-хповерховий особняк побудувала  Аделя Змудзька (ф. 40, оп. 5, спр. 95). Автор проекту – Владислав Стаховський.  В своїй праці Ольга Михайлишин відзначає цей будинок, як цікавий зразок будівництва [2, 190].

Зразком типової забудови був будинок  подружжя Холодницьких Станіслава та Владислава по вул. Володимирській (ф. 40, оп. 4, спр. 71). Будинок був споруджений на початку 1930-х рр., мав 2 кімнати, окремо від кухні передбачено їдальню. Архітектор – Казимир Школьницький.

Цікавим є проект будинку Леона і Броніслави Степів по вул. Володимирській, 15 (ф. 40, оп. 10, спр. 104). Будувався він спочатку на 1 поверх, але в проекті є зображення перспективи розбудови. Будинок мав стати на 2 поверхи.  Будинок дерев’яний, зовні обкладений цеглою. Архітектор – Казимир Школьницький. Будинок – зразок утилітарного будівництва [2, 188].

Збереглась інформація про спорудження будинку на 2 поверхи з житловим напівпідвалом по вул. Вузькій 1b (1) Шльоми Чацкіна (ф. 40, п. 3, спр. 117).  Будівництво було розпочато в 1930 р. В справі схеми на будівництво відсутні.

Одноповерховий будинок на землях Євгенія Старчевського побудувала Ґродська Ядвіґа (ф. 40, оп. 1, спр. 27). Він мав адресу вул. Довга, 6 (14) (Гнідавська, 20). Пізніше власником згадується Володимир Комар.

Вже в 1931 р. з деякими відхиленнями в проекті був споруджений дерев’яний будинок Юзефа Оґурека по вул. Дубенській (с. Дворець, ділянка № 11) (ф. 40, оп. 2, спр. 85). Архітектор – М. Б’ялий.

Існуючий і нині будинок Естери-Леї Вайсберґ  під колишніми адресами Яґеллонській, 91f (Жеромського 14), а зараз  по вул. Крилова був споруджений в 1936 р. (ф. 40, оп. 2, спр. 33). В процесі будівництва співвласницею будинку щодо 1/5 стала  Крейна Юз. Будинок споруджувався на викупленій в Розалії  Стаковської землі. Оскільки ділянка була дуже невеликих розмірів, тому форма будівлі – прагнення з найбільшою користю використати цю площу. З боку вулиці в подвір’я вела наскрізна брама. Одна сходова клітка  виконана в овальному вирішенні, на кожному поверсі одна квартира мала окрему ізольовану сходову клітку. Всього в будівлі розплановано 5 квартир. В проект пізніше вносилися дрібні правки. Архітектор – Тадеуш Садковський. 

Взамін старого дерев’яного будинку кравчині Двойри Волчинської був споруджений мурований на 3 кімнати по тепер неіснуючій вулиці Журавлиній, 9 (7) (ф. 40, оп. 2, спр. 77). Будинок був збудований на дуже маленькій ділянці (всього 35 м. кв.), яка утворилась після поділу землі із сусідом Янкелем-Йосем Патиком. Збереглося фото, на якому видно процес спорудження будинку (іл. 2).

На землі Юліана Божидар-Підгородинського побудував будинок Міхал Сенютич- Курочинський за адресою Залізна, 9 (ф. 40, оп. 10, спр. 105). Будинок на 2 поверхи, на кожному по 2 3-хкімнатні квартири. Будинок споруджувався за проектом Францішка Кокеша.

Один з нечисленних проектів побудови в старому місті – будинок Митрофана Мазура по вул. Замковій, 6а (ф. 40, оп. 2, спр. 79). Будинок на 1 поверх, дерев’яний. Автор проекту – К. Щепановський.

Добудовою до давнішньої будівлі став будинок Єжи та Марії Дреновських по вул. Затишшя, 5 (ф. 40, оп. 9, спр. 131). По суті це була окрема квартира з 1 кімнати, кухні, їдальні та кабінету. Будинок було побудовано на землі, викупленій в Берлінерів. Архітектор – Пилип Філіпчук.

Скромний будинок будував по Алеї Звитяги, 5 (Офіцерська, 36) віцепрезидент  Луцька Стефан Васілевський (ф. 40, оп. 4, спр. 65). Після того, як Стефан Васілевський  потрапив до в’язниці, дружина не була спроможна оплачувати кредит. 29-го січня 1938 р. його було продано з ліцитації. Новим власником став Стефан Анджеєвський. Будинок був дерев’яний, зовні обкладений цеглою, складався з 5 кімнат та кухні. Автор проекту – Пилип Філіпчук.

Пудло Кароль збудував по Алеї Звитяги, 6 в 1936 р. 2-хповерховий будинок (ф. 40, оп. 9, спр. 126). На першому поверсі була одна окрема квартира, на 2-му – ще 2 помешкання. Зараз це з надбудованим 3-м поверхом будинок по вул. І. Огієнка, 10. Ольга Михайлишин відзначає цей будинок в своєму дослідженні [2, 190].

Одноповерховим дерев’яним був будинок Казимира Гладковського по Алеї  Звитяги, 9 (Офіцерська колонія, 45).  Автор проекту – Казимир Школьницький.

До сьогодні зберігся будинок Яна Полтовича на розі Алеї Звитяги, 10 і вул. Артилерії (зараз  – вул. Івана Огієнка, 12) (ф. 40, оп. 6, спр. 146). Будинок мав 5 кімнат і кухню. Архітектор – Тадеуш Садковський.

Будинок по Алеї Звитяги, 15 був дерев’яним, обкладеним цеглою (ф. 40, оп. 6, спр. 142) . На першому поверсі була одна спальня, кабінет, кухня та їдальня, на піддашші – ще одна кімната. Власником був Тадеуш Лончинський. Автор проекту – Олексій Пєтров.

По вул. Звірки і Вігури (Офіцерська Колонія, 61) був споруджений будинок Шлашкевича Вацлава (ф. 40, оп. 4, спр. 150). Автор проекту – Олексій Пєтров.

На цій же вулиці власником будинку під № 11 (Офіцерська колонія, № 71) був Добжинський Вітольд (ф. 40, оп. 5, спр. 93). Ймовірно, сучасна адреса будинку – вул. 8-го Березня, 15.

За проектом Францішка Кокєша був побудований одноквартирний мурований будинок Станіслава Зарембського по вул. Зв’язковій, 7 (ріг з Алеєю Звитяги) на офіцерській ділянці № 40 (ф. 40, оп. 5, спр. 94). В ньому відчувається вплив дворкового стилю [2, 150].

По 2 двохрівневі помешкання було запроектовано в будинку Антонія Врона по вул. Інвалідській (ймовірно зараз адреса – вул. Клима Савура, 3) (ф. 40, оп. 8, спр. 111).  Будинок був дерев’яний, обкладений цеглою з піддашшям.  Архітектор – Олексій Пєтров.

Майже неподалік по тій же вул. Інвалідській свій будинок мав Єжи Маруневич (ф. 40, оп. 6, спр. 143). Будинок  був на 2 кімнати з кухнею та їдальнею. Ці та інші  будинку споруджувались на колишніх землях Пауліни Пончошної.

Болеслав Бернацький був власником будинку по вул. Кавалерії, 10 на Офіцерській Колонії. В будинку було 2 2-хкімнатні квартири. Автор проекту – Олексій Пєтров.

Захарій Шпаковський після отримання в дар ділянки взявся за спорудження житла. Будинок мурований з піддашшям, автор проекту – Олексій Пєтров.  Знаходився  по вул. Караїмській, 38 (ф. 40, оп. 9, спр. 128). Будинок – зразок утилітарного будівництва [2, 188].

Забудова вул. Квіткової виникла головним чином на землях Євгенія Петриковського. Будинок під № 5 тут побудував працівник 7-микласних шкіл № 3 і № 8 Гервазій Бурик (Бирик) (ф. 40, оп. 5, спр. 92). В будинку відчувається вплив дворкового стилю [2, 150].

Дерев’яний одноповерховий будинок з піддашшям був побудований Віктором Левицьким по Квітковій, 7 (ф. 40, оп. 2, спр. 78). На першому поверсі розплановано кабінет, кухню та їдальню, на піддашші – 2 житлові кімнати.

Будинком по вул. Коперника, 6 володів Беньямін Кац (ф. 40, оп. 5, спр. 79). Після того, як його викупило подружжя Адольфа та Юлія Фібіхів, споруду добудовано. Автор проекту розбудови Олексій Пєтров.

Будинок  Казимира Срудзінського по Коперника,  68а  на 2 квартири  побудований в характерних рисах міської забудови (ф. 40, оп. 2, спр. 83). З боку двору був окремий вхід до сіней, з яких можна було б потрапити до обох кухонь квартир. Архітектор – М. Б’ялий.

Влітку 1935 р. було закінчено спорудження будинку Едварда-Кароля Питлажа по вул. Кумівській, 2а (ф. 40, оп. 6, спр. 145). Будинок будувався на ділянці, придбані в Олімпіади Савицької. В справі відсутні креслення будівлі.

Швидше за все, що згаданий вище будинок був поруч з № 4 по цій же вулиці (ф. 40, оп. 10, спр. 103), що тепер має адресу Кооперативна, 2. Його власником була Вікторія Пєньковська. В справі відсутні креслення будівлі, але зберігся ситуативний план.

Ельжбета Лата була власницею  будинку по вул. Кумівській 4а (ф. 40, оп. 10, спр. 101). Сучасна адреса – Кооперативна, 4.  Будинок на 2 поверхи, на кожному по одній квартирі. З боку подвір’я округла сходова клітка. Архітектор – Францішек Кокєш. 

Віра Ольбрехт збудувала 2-хповерховий будинок по  Кумівській 4b (тепер – Кооперативна, 3).  На другому поверсі одна з кімнат напівкругла. Архітектор – Тадеуш Садковський.

На придбаній в 1922 р. у Юзефа Войціцького було споруджено будинок на 3 помешкання (ф. 40, оп. 2, спр. 76). Споруда дерев’яна, обкладена цеглою, з житловим напівпідвалом.  Будинок мав адресу вул. Краківська, 2 (тепер – Івана Франка, 2). В справі збереглося фото будівництва, де видно згаданий будинок, літню кухню і льодовню (іл. 3).

Швидше за все, що по пров. Липовому, 3 (між Ґолувки і Бернардинською – в радянський час сформовано вулицю Гончарова)  в 1939-му році розпочав будівництво 2-хповерхового особняка Мровко Ян  (ф. 40, оп. 10, спр. 169). Архітектор – Тадеуш-Єжи Карасінський.

З вбудованим приміщенням магазину (одна кімната) та житловим помешканням був будинок по вул. Львівській, 20 (ф. 40, оп. 2, спр. 81).  Належав він Упштейну Гершону, архітектор – К. Щепанський.

На землях Старчевських побудувала свій будинок Марія-Гелена Марченко по вул. Львівській, 23 (ф. 40, оп. 10, спр. 102). Будинок був на 1 поверх, мурований, розрахований на 1 квартиру.

Одноповерховий мурований будинок на офіцерській ділянці № 34 по вул. Льотничій, 6 (ріг із Зв’язковою) побудував капітан Адольф Порембський (ф. 40, оп. 5, спр. 97). Автором проекту будинку був Олексій Пєтров.

Будинок Вацлава Зитинського по вул. Льотничій, 10 (ф. 40, оп. 6, спр. 140) складався з 2-х кімнат, кабінету, кухні та їдальні. Архітектор –  Тадеуш Садковський.

Вдалося виявити креслення на побудову  будинку Шльоми Лешнера по вул. Матейки, 11 (зараз – вул. Ярощука, 3) (ф. 40, оп. 9, спр. 119). Документ датований 1927 р.

В 1933 р. був побудований будинок Іти Юґерман по вул.  Матейки, 30 (зараз – Ярощука, 20) (ф. 40, оп. 5, спр. 101). Споруджено його на колишніх землях Емілія-Тадеуша  Зайковського. На першому поверсі цього будинку було 2 квартири, частково житловим був і напівпідвал. Судячи з правок на проекті будинок був споруджений з численними відмінностями.

Звичайний одноповерховий будинок на 2 квартири побудувала Євфросинія Касьянчук по вул. Монопольній 8а (8) (ф. 40, оп. 9, спр. 122).

Галина Давідюк збудувала будинок з проектом Олексія Пєтрова по вул. Монопольній, 8 (ф. 40, оп. 9, спр. 120). Будинок на 2 поверхи, вибір форми будівлі викликаний особливістю ділянки на перетині 2-х вулиць. Можливо, його сучасна адреса вул. Ломоносова, 25.

На землі Михайла Поліщука свій будинок побудувала Марія Биркґольц по вул. Монопольній, 19b (ф. 40, оп. 5, спр. 90). Будинок з піддашшям, на головному фасаді за проектом по обидві сторону від входу передбачено було по 2 колони. Автор проекту – Олексій Пєтров. Збереглося фото будівництва, датоване 10-м травня 1933 р. (іл. 4).

Власницею по зараз неіснуючій вулиці Нецілій, 13 (була між тогочасними Алеєю Болеслава Хороброго та Коперника) була  Єнта Купер (ф. 40, оп. 4, спр. 68). Відомо, що будинок був дерев’яним, зовнішні стіни обкладені  цеглою.  В справі на його спорудження присутні два проекти авторства Олексія Пєтрова та Казимира Школьницького. Будинок було споруджено на  колишніх землях Марії-Цезарини Зайковської.

На землях Мошка та Леона Кронштейнів  збудувало будинок подружжя лікарів Іренеуша та Галини-Марії-Зофії Завідзьких (ф. 40, оп. 10, спр. 128). Будинок мав адресу: Е. Ожешко, 19 (Банкова, 14) (зараз – С. Бандери, 8). На першому поверсі будинку було передбачено приміщення для майстерні та 1 3-хкімнатна квартира, така ж квартира була і на другому, а також два кабінети для лікарів із спільною почекальнею. Архітектор – Сергій Тимошенко.

Також Сергій Тимошенко був автором проекту будинку по вул. Офіцерській, 1 (офіцерська колонія, № 13), що належав Юзефу Тендзгольському (ф. 40, оп. 5, спр. 98). Будинок розташовувався на розі з тогочасною вул. Стрілецькою.

Микола Пахолко на колишніх землях Аделіни Зайковської по вул.  Садовій (тепер – Будівельників, 5) (ф. 40, оп. 8, спр. 129) побудував власний будинок. Будинок на 2 поверхи, на 4 квартири. Архітектор – Пилип Філіпчук.

На колишній осаді Пафнутія Чуприни при с. Красному по вул. Осиковій 1-поверховий будинок на 2 кімнати спорудив Тихін Алексіюк (ф. 40, оп. 4, спр. 63). Автор проекту – Казимир Школьницький. Також Тихін Алексіюк споруджував приблизно в цей же час будинок по тодішній вул. Сонячній, 3.

Відомо про будівництво будинку по Панєнській, 4 (10)  Ейсмонт Людмилою (ф. 40, оп. 7, спр. 134). Будинок був з піддашшям, мав 7 кімнат на поверсі та 2 на піддашші. В справі відсутні креслення будівлі.

Двохповерховий особняк по вул. Пєрацького, 36 збудувало подружжя Адама та Яніни Коттів (ф. 40, оп. 10, спр. 100). В напівпідвальному приміщенні будинку розташовувались столярні майстерні. Архітектор – Олексій Пєтров. Будинок – зразок утилітарного будівництва [2, 188].

Спадкоємці Соломона Хаїта: Марія, Цецилія, Якуб та Борис Хаїти володіли будинком по вул. Пілсудського, 22 (26) (Яґеллонська, 86) (ф. 40, оп. 1, спр. 76). В 1920-х рр. вони взялися за його перебудову, в справі присутні декілька варіантів внутрішнього перепланування. Автор перебудови – Казимир Школьницький.  Також збереглося фото цих робіт датоване 21-м березня 1927 р. (іл. 5). З боку вулиці в будівлі було передбачено 5 магазинів.

Перлюк Томаш був власником будинку по вул. Пілсудського, 113 (Офіцерська колонія, №3) (ф. 40, оп. 5, спр. 96). Будинок був для однієї родини, на 3 кімнати. Архітектор – Казимир Школьницький.

Капітан Юзеф Будлінський побудував будинок по вул. Пілсудського (Офіцерська Колонія, 9), неподалік залізничного вокзалу (ф. 40, оп. 4, спр. 64). Будинок був на 3 кімнати, ще одна додаткова кімната була на піддашші. Архітектор – Пилип Філіпчук.

Сусідом Ю. Будлінського був поручик Ян Андриховський (ф. 40, оп. 9, спр. 117). Будинок мав адресу: вул. Пілсудського, 123. Будинок був мурований, на 1 поверх.

Будинок лісового промисловця Шапіро Іделя по вул. Плоцькій, 18 (тепер – Гаврилюка, 6) (ф. 40, оп. 2, спр. 52) поруч з вже існуючим будинком. Мав житловий напівпідвал, де було помешкання сторожа.  На поверсі була 3-хкімнатна квартира.  Архітектор – Тадеуш Сівецький.

В 1939 р. на бічній вул. Поліційної будувався 2-хповерховий будинок Томаша-Станіслава Кужнярського (ф. 40, оп. 10, спр. 167).

На розі вул. Похилої, 2 (4)  і Кумівської, 24 на землі  Марії Орлової (Павлюк) впродовж 1936-1937 рр. свій будинок збудувало подружжя Миколи та Марії Орлів (ф. 40, оп. 9, спр. 125).

На землях Аполонії Зайковської свій мурований будинок по вул. Світлій, 3  спорудив Блажей-Болеслав Волошкевич (ф. 40, оп. 4, спр. 137). Пізніше його викупив Габріель Мошинський.  В документах є схеми будівлі підписані Пилипом Філіпчуком і Яном Ґенофом.

За проектом Теодора Іваненка будувався будинок Куровських Володимира та Альфонси (пізніше власниця – Ожековська Галина) по вул. Світлій, 11 (ф. 40, оп. 1, спр. 74). Будинок був побудований на землі Аполонії  Зайковської.

В 1937 р. спорудили свій будинок сестри Олександра Набокова і Марія Можайко. Раніше ці землі належали Лідії із Зібрових Марчук та Миколу Зіброву.  Швидше за все будинок був дерев’яним. Містився по вул. Світлій, 13 (ф. 40, оп. 6, спр. 144). В справі присутнє фото будівлі (іл. 6).

Цілий комплекс з 3-х будинків під тодішньою адресою Сєраковського, 7 спорудив Сергій Заремба (ф. 40, оп. 7, спр. 132). В 1936 р. вони вже були споруджені.  Один із них виходив на вул. 3-го Травня, перший поверх тут займали магазини. Зараз адреса цього будинку – Кривий Вал, 27. Два інші будинки мають адреси: Пушкіна,  5 і 5а. Архітектор – Олексій Пєтров.  З боку вулиці Пушкіна цілий ряд будинків: 1-1а-3-5-5а-7 становлять хороший зразок функціонально-конструктивної доцільності багатоквартирного житла [2, 183].

В одній із справ виявлено креслення будинку по вул. Сєраковського, 11 (зараз – Пушкіна, 7а) (ф. 40, оп. 1, спр. 38). Спочатку ця ділянка фігурувала під адресою Яґеллонська, 91 та належала Мордку Фіксу, Йовелю Байчману та Гершу Айзену. Згаданий же будинок побудував Фроїм-Іцко Карчмар.

Ще один свій будинок згаданий вище Тихін Алексеюк побудував по вул. Сонячній, 3 (зараз – Сенатора, 1) (ф. 40, оп. 6, спр. 135). Раніше ця ділянка була у власності Шльоми-Менделя Гарбера та Сосі Вайсман. Спорудження будинку було завершене в 1936 р., на першому поверсі був магазин. Архітектор – Казимир Школьницький.

Всеволод Волонсевич на колишній ділянці Володимира Коленка спорудив будинок по вул. Старосільській, 7 (тепер №  9) (ф. 40, оп. 8, спр. 110). Будинок одноповерховий, дерев’яний, обкладений зовні цеглою.

 На колишніх землях Анни Ласковської спорудив свій будинок Грицак Микита по вул. Стрілецький (ф. 40, оп. 6, спр. 138).

На землі цієї ж А. Ласковської було споруджено навесні 1939 р. дерев’яний будинок з піддашшям по вул. Стрілецькій, 9а (зараз – Котляревського, 5) (ф. 40, оп. 9, спр. 121). Архітектор – Тадеуш Садковський.

Всеволод і Марія Коваленки були власниками будинку по вул. Товаровій, 23 (ф. 40, оп. 7, спр. 133). Будинок був одноповерховий, дерев’яний, стіни зовні обкладені цеглою.

Будинок Бабіна Боруха по Фабричній, 6 (12) (Володимирській, 8) був на 1 поверх, дерев’яний, обкладений цеглою (ф. 40, оп. 1, спр. 42).

Будинок  Бейріша  Дава по вул. Хлібній, 12 був добудований (ф. 40, оп. 2, спр. 73). При добудові збережено стильові особливості «цегляного» стилю вже існуючої частини будівлі. Автор проекту – Тадеуш Садковський. Зараз будинок має адресу Гальшки Гулевичівни, 6.

На місці дерев’яної офіцини по  Алеї Болеслава Хороброго, 9 побудував муровану 2-хповерхову Ісаак Дав (ф. 40, оп. 1, спр. 75). В цій будівлі було 19 приміщень. Садиба іншим кінцем виходила до вул. Пілсудського, 14. Тут ще з часів Першої світової війни знаходився пошкоджений бойовими діями будинок.  Його було відбудовано, облаштовано 26 приміщень.

За рахунок наданого кредиту свій будинок споруджував Ґольдберґ Вольф-Лейб – один  з рабинів м. Луцька, представник ортодоксальної організації «Асудас Ісраель».  Будинок мав адресу Алея Болеслава Хороброго, 33 (33b) (ф. 40, оп. 9, спр. 119). Ділянку під побудову рабин набув в Ліпи Дінера. В 1927 р.  будинок вже був частково збудований. В справі збереглося 2 варіанти побудови.

Власний будинок по Алеї Болеслава Хороброго, 33 (15) будував і інженер Тадеуш-Юзеф Карасінський з дружиною Геленою (ф. 40, оп. 10, спр. 166). Звісно, що він же був і автором проекту. Відомо, що влітку 1939 р. інтенсивно велося це будівництво.  В будинку було передбачено 8 окремих помешкань та 3 магазини на 1-му поверсі. Ділянка була набута в 1939 в Рисі Ґендельберґ,  Фрадлі-Рити Царкес та Хаї-Ривки Заблотовер.

Подвійне призначення (торгівельне і житлове) мав будинок Хаї-Ліби Фікс по Алеї Болеслава Хороброго, 135 (ф. 40, оп. 5, спр. 100). Будинок складався з одного приміщення магазину та 3-хкімнатної квартири.  Архітектор – Олексій Пєтров.  Будинок не зберігся, його місцезнаходження приблизно локалізовано по Проспекту Волі, 27.

В 1937 р. було розпочато спорудження 2-хповерхового будинку на власній землі Єжи Коленко (ф. 40, оп. 9, спр. 121).  Зараз будівля має 3 поверхи, можливо таким її було збудовано ще в 30-х рр. Будинок мав адресу Шевченка 20а (зараз № 35). Архітектор – Пилип Філіпчук.

На придбаній у Володимира Коленка ділянці власний будинок побудував Юзеф Опоченський (ф. 40, оп. 8, спр. 113). Будинок  мав адресу Шевченка, 20 (зараз по цій же вулиці під № 41). Будинок мав виключно  житлове призначення. Архітектор – Олексій Пєтров.

Альбертина Нерстгеймер розпочала будівництво, а завершувала вже Ельза Нерстгеймер по вул. Шевченка, 24 (22) (ф. 40, оп. 1, спр. 38. Будинок був мурований на одне помешкання.

В кілька етапів відбувалося будівництво будинку Харченка Андронатія (пізніше – Марії) по вул. Шевченка 30 (26) (ф. 40, оп. 1, спр. 77).  Спочатку він був одноповерховим, потім з піддашшям або одразу розбудований на 2-хповерховий. Автор останнього проекту – Брецький. Будинок розташовувався на розі з вул. Річною.

Звичайний одноповерховий дерев’яний будинок був побудований Теодором Борхолюком по вул. Шевченка 39 (39а) (ф. 40, оп. 5, спр. 91).

Будинок Шейндлі Літвак та Ривки Вейгер, напевно, як і багато будівель в Луцьку постраждав під  час Першої світової війни. В міжвоєнний період його було перебудовано: на першому поверсі розміщено 4 магазини, 2 1-кімнатні квартири; на другому поверсі було 6 кімнат та 2 кухні. Будинок мав адресу Яґеллонська,  45 (зараз – Лесі Українки, 33) (ф. 40, оп. 6, спр. 147). В останні роки будинок знову змінив свій зовнішній вигляд. На цій же ділянці власницями було  збудовано офіцину, яка отримала адресу Трауґутта, 6. Архітектор – Тадеуш Садковський.  

Література

  1. Державний архів Рівненської області: Путівник. – Т. 1: Фонди періоду до 1939 року. – Рівне, 2013. – 425 с.
  2. Михайлишин О. Л. Архітектура і містобудування Західної Волині 1921-1939 років. – Рівне ПП ДМ, 2013. – 352 с.

[1] Тут і далі подається посилання на фонд/опис/справу Державного архіву Рівненської області (ДАРО).

Leave a Comment

Your email address will not be published. Required fields are marked *