Ікони Матері Божої костелів колишньої Луцької римо-католицької дієцезії в храмах Польщі

Климчук Андрій

Ікони Матері Божої костелів  колишньої Луцької римо-католицької дієцезії в храмах Польщі

Виїжджаючи до Польщі ксьондзи або й прості парафіяни попри заборону забирали з собою предмети римо-католицької релігійності. За підрахунками істориків з приєднаних до СРСР теренів було вивезено щонайменше 94 ікон та фігур. З костелів Луцької римо-католицької дієцезії було вивезено орієнтовно 11 ікон [18, 189]. Вивчення і співставлення даних, опублікованих в працях Т. Кукіза, Б. Сковрон-Харіф дають можливість зробити перелік усіх вивезених святинь з теренів Волині в межах на міжвоєнний час:

Населений пункт, звідки вивезено; ікона Населений пункт, куди вивезено
Біндуга (неіснуюче тепер село)

Матір Божа Ченстоховська

Дубєнка над Бугом
Затурці,

Матір Божа Утішна (Затурцівська)

Тератин, коло Грубишева
Карловщизна (Осада Креховецька),

Матір Божа Ченстоховська

Авґустів
Клевань,

Матір Божа Клеванська

Сквєжина
Леваче (Лівачі), неподалік Людвиполя

Матір Божа Ченстоховська (Мадонна з Лівач)

Барково, Нижньосілезьке воєводство
Летичів/Луцьк/Любомль,

Матір Божа Летичівська (Королева Волині і Поділля)

Люблін, парафія Матері Божої Рожанцової (Розарію)
Любомль,

Матір Божа Королівна Всесвіту

Поліхна, біля Красніка
Мельниця, неподалік Ковеля Хелм, Каплиця Христа Відкупника
Невірків, коло Корця,

Матір Божа Страждальна

Швятнікі, коло Соботки, Нижньосілезьке воєводство
Рівне Моково, коло Влоцлавка
Свійчів, коло Володимира,

Матір Божа з Дитятком (Матір Божа Свійчівська)

Отвоцьк, коло Варшави

[9; 18]

Ікона Матері Божої Ченстоховської, створена в XVIII ст. з тепер неіснуючого села Біндуги колишнього Любомльського повіту була перевезена в Дубєнку, до ґміни  якої і належала до 1939 р. Сукня на Матері Божій виконана із срібла. Зараз ікона вміщена в новому вівтарі у каплиці при костелі [14].

Чудотворною вважалась Матір Божа Зутрцівська (Матір Божа Утішна). На тлі – рослинному орнаменті, – зображена Пресвята Діва Марія в повний зріст, у лівій руці вона тримає малого Ісуса, у правій – стрічку із написом: «Прийдіть до мене, всі потребуючі, і я вас утішу». За даними польських дослідників ікону можна віднести до XVII або  XVIII ст. Вже пізніше було виконано срібну сукню з позолотою Матері Божої, вона датується XVIII ст.

Після Другої світової війни місцеві католики, виїжджаючи до Польщі, забрали образ із собою. Спочатку він був уміщений в костелі у Грубешові, потім у Тератині – в селі біля траси Грубешів-Хелм, де оселилася переважна більшість вихідців із Затурець (Іл. 1) [13].

Матір Божа з гарнізонного костелу в Карловщині вціліла завдяки пробощу військових осадників в Гориньграді кс. Я. Конколу. Цю ікону подарували отці пауліни з Ясної Ґури. В 1933 р. її було намальовано як одну з двох копій Матері Божої Августином Єнджейчиком.  Коли вже святиня перебувала в костелі, виникла ідея її оздобити оригінальними військовими відзнаками усіх військових одиниць, які воювали за Польщу проти більшовиків. Автором проекту став інженер Мечислав Котарбінський з Університету С. Баторія у Вільно. В 1937 р. був розроблений проект, ще майже 2 роки потому тривали гравірювальні роботу. Від цих пір ікону також почали називати Гетьманкою. Це був перший випадок, коли предмет релігійного культу було оздоблено реальними військовими ознаками [16, 3-15].

З приходом радянської влади кс. Конкол приховав ікону та оздоби. Згодом ікону було вивезено на польський Шльонськ. Зараз вона перебуває в Авґустові (Іл. 2).

У Клевані було дві чудотворні ікони: Ісуса Христа і Матері Божої [11, 257]. Ікона Матері Божої зберігалася в замковій каплиці Чарторийських [4, 107].

О. Алоїз Фрідріх у своїй монографії її описав так: «Коли побожні, молячись біля цього образу, отримували особливі благодаті й коли тут діялися великі чуда, луцький єпископ Андрій Ґембіцький у 1639 р.  призначив комісію для перевірки цих чудес. Вона складалася з о. Матея Поплавського, луцького каноніка, о. Яна Боросцюша, межиріцького пароха, професора Яґеллонської Академії і Матея Пруського, ректора Луцького Колегіуму. Єпископські комісари, вислухавши свідчення серйозних свідків, визнали чудотворним представлений образ Пресвятої Діви Марії. Протокол цієї духовної комісії, окрім єпископських комісарів, власноручно затвердив Ян-Баптист де Рубіс, Апостольський нотаріус» (Іл. 3) [1, 6; 11, 257]

Слід сказати, що Клеванська Богоматір – твір пензля знаменитого Карла Дольчі. Цей флоренційський митець на початку свого творчого шляху творив в стилі караваджизму, а з 40-х рр. XVII ст. малював невеликі сентиментальні релігійні образи. На Україні окрім Клеваня ще один твір майстра був у римо-католицькому храмі Св. Івана Хрестителя в Заславі – «Христос благословляє дітей».

Особливо помічною ікона була під час ІІ Світової війни. В 1943 р. під час «Волинської різні» тисячі поляків приходили до неї молитися. Одного разу упівці оточили костел. Віряни разом з ксьондзом перебували в середині храму і гаряче молилися до чудотворної ікони. Упівці відступили не заподіявши ні святині, ні людям лиха [12].

З Клеваня до Польщі Матір Божу перевезла особисто Станіслава Басай. Спогади про те, як ікону перевозили лишила донька Станіслави Басай – Яніна Ґіба. 17 червня 1945 р. клеванчани-поляки вирушили у довгу дорогу. Транспорт кілька разів зупиняли і перевіряли, але за щасливого збігу обставин перевіряючі не зауважили пакунка із згорнутою іконою. Майже через місяць, 6 червня подорожуючі прибули до Сквєжини. В Сквєжині ікону було поміщено до костелу св. Миколи. Одначе тут певний час її довелося переховувати. Щойно в 1950 р. її було виставлено публічно в каплиці під хором. В 1968 р. ікону було перенесено в головний вівтар храму.  23 травня 1992 р. ікону було урочисто короновано [15] (Іл. 3).

Ікона з с. Лівачів  неподалік Людвиполя (Соснового) була подарована для тутешнього костелу в 1928 р. Аделею Рудницькою. Ця інформація зазначена в правому долішньому куті образу.  Його було вміщено в головному вівтарі храму. На іконі подано важливі дати польської історії та символи військової атрибутики. В повоєнний час ікона знаходиться в костелі с. Барково в Нижньосілезькому воєводстві [5] (Іл. 4).

Ікона Летичівської Богородиці (Королева Поділля та Волині) –  одна з найкращих копій ікони Salus Populi Romani. Дата виконання копії остаточно не визначена, але все вказує на початок XVI століття. Автор, який майстерно написав її олійними фарбами, залишається невідомим. Ікона написана на полотні, яке натягнуто на дошку розміром 128,5 см на 92 см.

У 1606 році домініканські монахи, які раніше з’явилися в Летичеві у кінці XIV століття, принесли з Ватикану у місто ікону Пресвятої Діви Марії Богородиці. Ікона подарована папою Климентом VII і була копією ікони з Базиліки Святого Петра в Ватикані. Ікона була привезена у Летичів отцями-домініканцями. Майже одразу чудодійну силу ікони «побачив» сам летичівський та кам’янецький староста Ян Потоцький під час захисту від татарської навали. Не минуло й року, як про святий образ заговорили у всьому краї.

В тому ж році за брамою замку почалося будівництво домініканського монастиря. 1648-1654 роки – час повстання під проводом Богдана Хмельницького. Місто було атаковане багато разів і спалене. Домініканці встигли перенести ікону до Львова. Місто, як і усе Поділля, було захоплене турками у 1672 році. У 1682 році військо польського короля Яна Собеського відбило Летичів.

У 1722 році ікону повернено до монастиря. У 1778 році папа Пій VI видав декрет про визнання ікони чудотворною. 4 жовтня 1778 року Станіслав Раймунд Єзерський провів обряд коронації ікони Летичівської Богородиці. З того часу Летичівська ікона на довгі роки стала оберегом для віруючих Поділля. Аби врятувати чудотворну ікону від рук більшовиків, 1920 року її вивезли до Польщі. Храм знаходився в м. Любомлі на Волині.

В 1944 р. з костелу в Любомлі ікону забрав кс. декан С. Ястжембовський. З цією іконою він вже не розлучався. В 1948 р. отримав парафію в с. Поліхне біля Красніка та помістив цю ікону в костелі.

Нині ікона Матері Божої Летичівської знаходиться у Любліні, й подоляни мріють про повернення святині у відроджений Летичівський монастир. 7 жовтня 2017 року відбулось проголошення санктуарію Матері Божої Летичівської – Покровительки Нової Євангелізації, парафія Матері Божої Розарію (м. Люблін, вул. Бурштинова, 20) [18] (Іл. 5.).

Глава римо-католицької церкви Папа Іоан Павло ІІ оголосив 6 липня Днем святої Матері Божої Летичівської. Про Матір Божу Летичівську складено численні пісні, також її відбито на медалях: в каталозі Револінського №№562, 563, 564 [17, 56].

Також з Любомля походить ще одна ікона, яка зараз знаходиться в бічному вівтарі костелу в Поліхні. Це – образ Матері Божої Королівни Всесвіту, намальований в XVII ст. В 1948 р. був вивезений Кс. Ястжембовським до Польщі. Матір Божа на іконі мала срібну сукню. В 1990-х рр. образ зазнав ґрунтовної реставрації в Музеї Архідієцезії Любліна. Тоді ж було знято копію для костелу в Любомлі. Срібні сукню і вотиви вже не повернули на ікону, а вмістили в окрему рамку і зараз вони вони розміщені на стіні обабіч вівтаря. Широкий блакитний плащ Матері Божої символізує її опіку над людьми [10] (Іл. 6).

В Мельниці чудотворна ікона з’явилася у 1705 р., коли тут був збудований дерев’яний костел св. Йосифа Обручника і Якуб Собеський подарував її Терезі Мишковській, дружині чернігівського підкоморія Людвіга Манецького. Сама ікона виконана на мідній блясі, згодом вона була оздоблена срібним окладом і золотими коронами. Невдовзі образ Пресвятої Діви Марії в Мельниці прославився численними чудесами. Мельниця стала місцем паломництв, тож у 1749 р. і був збудований новий, мурований, костел [4, 180].

У 1875 р. царська влада передала костел Православній Церкві. Образ був перенесений до костела св. Анни в Ковелі, де він і перебував до 1929 р. Потім ікона знову повернулася до відновленої парафії в Мельниці. Нормальне життя парафії було перерване ІІ світовою війною. Під час трагічних волинських подій від рук бандерівців загинуло близько 100 поляків з Мельниці, серед них і настоятель кс. Вацлав Маєвський. У 1945 р. за умовами Ялтинської конференції багато поляків були змушені покинути Волинь. У ті часи ікона була вивезена репатріантами до Польщі. 15 серпня 1946 р. у холмському кафедральному соборі відбувся перший відпуст Матері Божої Мельницької. На сьогоднішній день образ знаходиться в парафії Христа Відкупника у Хелмі [6] (Іл. 7).

У 1945-му р. святиню з Невіркова врятував щасливий випадок – на скрині, в якій везли її через кордон, заснули діти. Їх не розбудили, сподіваючись, що там лише речі домашнього вжитку. Так чудодійна ікона опинилася у Свьонтніках під Вроцлавом. У вересневі дні до неї приїздять поляки з усього світу: з Канади, Німеччини, Чехії, Голландії – звідусюди, куди закинула їх доля. Нещодавно їхніми зусиллями створено копію ікони, яку передали в костел Святого Антонія в Корці [3, 2-3] (Іл. 8).

В с. Моково неподалік Влоцлавка знаходиться ікона, яка раніше була в костелі Рівного.  Зараз святиня вміщена в головному вівтарі храму. Образ намальований орієнтовно на межі XVI-XVII ст. Ікона зображує Матір Божу з Дитятком.  Святиня оздоблена сріблом, з цього ж металу і сукня Матері Божої. На іконі присутній напис пісні Богородиці старопольською мовою: «Bogu rodzica dziewicza bogem slawiena [Maria] syna gospodzina matka slawena Maria Niszczi nam sposczi nam [Kyrieleyson] Twego dziela zbawiciela Bozicze Kyrieleyson Wsnisz glosu Napelni mysli człowiecze Wslisz modlitwe josz nosimy To dacz racz jegosz prosimy a na swiecze sbożny pobyt po swecze rajski przebyt kyrieleyson» [8] (Іл. 9).

Ікона Богоматері Свійчівської є копією образу Матері Божої Сніжної, написана була у XVII столітті. Час, коли вона з’явилася у костелі Народження Пресвятої Діви Марїі у Свійчеві, невідомий. Чудотворну ікону вшановували як римо-католики, так і греко-католики та православні, про що свідчать вотиви, прикріплені біля ікони. Сам образ мав срібний оклад і корони.

Ікона знаходилася там до 1943 р. – до часу, коли перестала існувати парафія. В серпні цього року у Свійчеві та його околицях тривали етнічні чистки, багато поляків загинуло, костел кілька разів намагалися підірвати. Ікону врятували дві українки, які перенесли її до місцевої церкви.

Вцілілі мешканці Свійчіва перебралися до Володимир-Волинського. Настоятель свійчівської парафії кс. Францішек Яворскі під охороною німців забрав образ до володимир-волинського костела св. Анни і Йоахима. Потім образ потрапив у Польщу, в м. Отвоцк.

В 1987 р. була зроблена реставрація, був відновлений також србіний оклад, а 27 вересня 1993 р. ординарій варшавсько-празької дієцезії єпископ Казімєж Романюк звершив акт урочистого віддання міста Отвоцька опіці Божої Матері. 8 вересня 1998 р. образ був коронований архієпископом львівським Мар’яном Яворським. Корони були відлиті з вотивів, складених вірними парафії св. Вікентія Пауланського в Отвоцку, де зараз і знаходиться цей образ [18].

Література

  1. Копровський М.-А. У родовому гнізді Чарторийських або Католицький погляд на історію Клеваня // Клеванський тракт. – 2011. – № 8 (4 березня). – С.6.; № 9 (11 березня). – С.6.
  2. Матір Божа Затурцівська // Режим доступу: http://catholic.volyn.ua/index.php/ua/
  3. Омелянчук Інна. Там, у нас вдома // Монітор Волинський. – 2015. – № 20. – С. 2-3.
  4. Barącz Sadok. Cudowne obrazy Matki Najświętszej w Polsce. – Nakladem autora, 1891. – 307 s.
  5. Madonna z Lewacz // Режим доступу: https://www.kresowianie.info/artykuly,n256,barkowo_24062012_madonna_z_lewacz.html
  6. Dzieje i miejsca kultu obrazu Matki Boskiej Mielnickiej // Режим доступу:  http://www.odkupiciel-chelm.pl/o-parafii-17690#1
  7. Fridrich Alojzy. Historye cudownych obrazów Najświętszej Maryi Panny w Polsce. T. 4: Obejmujący obrazy archidyecezyi mohylewskiej, dyecezyi wileńskiej, kowieńskiej, łucko-żytomierskiej; tudzież Śląska i północnych Węgier / zebr. według autentycznych źródeł Alojzy Fridrich. – Kraków: Nakł. Wydawnictwa Tow. Jez. Druk. A. Kozińskiego, 1911. – [4], 483, XVI s.
  8. Kościół w Mokowie // Режим доступу:   http://www.polskaatrakcyjna.pl/atrakcja/kosciol-w-mokowie?page=30
  9. Tadeusz Kukiz. Obrazy maryjne z Kresów // Peregrinus Cracoviensis. – 2000. – z. 8. – S. 115-
  10. Matka Boża Królowa Wszechświata i Matka Kościoła // Режим доступу: http://viaaddeum.pl/sztuka-sakralna/cudowne-obrazy-matki-boej/4377-matka-boa-krolowa-wszechwiata-i-matka-kocioa
  11. Nowakowski Edward. O cudownych obrazach w Polsce Przenajświętszej Matki Bożej wiadomości historyczne, bibliograficzne i ikonograficzne przez X. Wacława z Sulgostowa. – Kraków: nakładem autora, 1902. – 846 s.
  12. Ochwat Renata. Matka Boska Klewańska to najważniejszy zabytek Skwierzyny // Режим доступу: http://www.gazetalubuska.pl/apps/pbcs.dll/article?AID=/20101225/POWIAT08/269560150
  13. Parafia pw. Świętego Stanisława Biskupa – Teratyn // Режим доступу: https://diecezja.zamojskolubaczowska.pl/parafie/parafia-swietego-stanislawa-biskupa-teratyn
  14. Parafia pw. Trójcy Przenajświętszej – Dubienka // Режим доступу: https://diecezja.zamojskolubaczowska.pl/parafie/parafia-trojcy-przenajswietszej-dubienka
  15. Put Adrian. Klewańska Pani i dawne sanktuarium w Górzycy // Niedziela. – 2011. – № 32. Режим доступу: http://www.niedziela.pl/artykul/60061/nd/Klewanska-Pani-i-dawne-sanktuarium-w
  16. Rakoczy Eustachy. Jasnogórska Hetmanka w polskiej tradycji rycersko-żołnierskiej. – Warszawa, 1998. – 47 s.
  17. Rewoliński Teofil. Katalog medali religijnych odnoszących się do Kościoła katolickiego we wszystkich krajach dawnéj Polski zbioru dr. md. T. Rewolińskiego; Medale religijne odnoszące się do Kościoła katolickiego we wszystkich krajach dawnéj Polski w zbiorze dra med. T. Rewolińskiego. – Kraków: nakł. aut. ; Druk Wł. L. Anczyca pod zarządem J. Gadowskiego, 1887. – IV, [4], 100, IV, 88, IV, [4] s., XXX k. tabl. ; err.
  18. Skowron-Charif Barbara. Losy wizerunków maryjnych z terenów wschodnich Drugiej Rzeczypospolitej // Peregrinus Cracoviensis. – 2011. – z. – S. 189–198.
  19. Stecki Tadeusz Jerzy. Z boru i stepu: obrazy i pamiątki. – Kraków, 1888. – 347 s.
  20. Zabrali najdroższy skarb // Режим доступу: http://gosc.pl/doc/1889463.Zabrali-najdrozszy-skarb

Leave a Comment

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *