• Житловий будинок Естери-Леї Вайнсберґ

    Існуючий і нині будинок Естери-Леї Вайнсберґ  під колишніми адресами Яґеллонській, 91f (Жеромського 14), а зараз  по вул. Крилова був споруджений в 1936 р. В процесі будівництва співвласницею будинку щодо 1/5 стала  Крейна Юз. Будинок споруджувався на викупленій в Розалії  Стаковської землі. Оскільки ділянка була дуже невеликих розмірів, тому форма будівлі – прагнення з найбільшою користю використати цю площу. З боку вулиці в подвір’я вела наскрізна брама. Одна сходова клітка  виконана в овальному вирішенні, на кожному поверсі одна квартира мала окрему ізольовану сходову клітку. Всього в будівлі розплановано 5 квартир. В проект пізніше вносилися дрібні правки. Архітектор – Тадеуш Садковський. 

  • Осібняк Дмитра Григоровича-Барського

    Осібняк Дмитра Григоровича-Барського  по вул. Банковій 7b(7)  почав споруджуватись в 1935 р. Очевидно, що власник належав до відомого роду Григоровичів-Барських. Його ім’я та прізвище співзвучні з відомим  київським адвокатом, пізніше – емігрантом, але підтвердження, що мова йде про одну й ту ж особу нема. Будинок споруджувався, як і ряд сусідніх будівель на ділянці, викупленій із земель Леона і Марка Кронштейнів.  На першому поверсі будинку запроектовано великий кабінет, кухню з їдальнею, на другому – спальні.  Дослідниця Ольга Михайлишин відзначає поєднання в будівлі гладких оштукатурених стін з відкритою цегляною кладкою.  Архітектор: В. Стахович.

  • Будинок Димів

    Будинок Ушера Зейлика (Зиґмунта) та  Естери Димів є частиною однієї будівлі на розі теперішніх вул.  С. Бандери та Потапова.  За Польщі адреса – Банкова 5  (7). Ділянку Дими набули в Леона та Марка Кронштейнів. В самому будинку була наскрізна брама, яка вела у внутрішній двір. На першому поверсі було запроектовано Read more [...]

  • Будівля казначейства та кінотеатру ім. Фрунзе

    Одноповерховий цегляний будинок був збудований у 1904 році для розміщення тут казначейства міської Думи. З приходом радянської влади тут спочатку діяв клуб інвалідів, а з  1925 р. кінотеатр «Зоря». Непристосоване приміщення не відповідало потребам закладу, в наступні роки його було розширено  добудовою.Друга реконструкція будівлі відбулася вже після закінчення Другої світової війни. На початку листопада 1953 року оновлений кінотеатр запрацював: було облаштовано два зали – великий на 516 місць, і малий – на 150 місць, обладнані зручними кріслами. Також реконструйовано фасад, організовано буфет, кімнату для куріння, проведено газ для опалення кінотеатру у зимовий період. Із просторого вестибюля глядач потрапляв до великого, зі смаком оформленого фойє. Очікуючи початку кінофільмів, глядач тут міг відпочити.Кінотеатр пропрацював в цьому приміщенні під назвою імені Фрунзе до січня 2013 р. Зараз тут спортивна школа ім. В.О. Лонського.

  • Будівля бердичівського театру

    Приміщення збудоване в 1908 р., як зала для ковзання на роликових ковзанах. Збереглась округла частина сучасної будівлі, яка використовувалась саме для цієї цілі. У 1911 р. муроване приміщення під театр  перебудував доктор Давид Шеренціс і здавав в оренду  гастролерам. В утриманні даного закладу допомагала дружина відомого театрала Анна (Вітіс) Шеренціс. Будівля театру – одноповерхова,  з цегельним фундаментом і  кам'яним цоколем. Загальні  розміри: 57,6x50x20 м.  Великий зал має площу 1500 кв. м. 55. Театр працював під назвою «Експрес».В 1922 р. було укладено договір між управлінням народної освіти Бердичівського виконавчого комітету Ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів з однієї сторони та громадянкою Анною Савеліївною Шеренціс з другої сторони про передачу їй в оренду Першого Радянського театру, який був розташований по вулиці Карла Лібкнехта, 35. В оренду передавалось приміщення театру з усім обладнанням, буфетом, реквізитом, декораціями, інвентарем рухомим і нерухомим відповідно підписаного обома сторонами опису терміном на 5 років з 1 грудня 1922 р. по 1 грудня 1927 р.У Бердичеві закінчено капітальний ремонт міського зимового театру. Комісія у складі інженера міського благоустрою Г.П. Ротенберга, представника міськради Шейдемана, представника від Окрініса І. Заверухи, адміністратора міського театру А. Рудмана, начальника пожежної команди В. Айзенберга, представника від Сантехради Ковальського у присутності виконавця робіт інженера Галкіна визнала виконаний ремонт задовільним, закінченим і прийнятим. 119На Старий новий рік, 14 січня 2018 р. у Бердичеві відкрили оновлений, реконструйований музично-драматичний театр.  В будівлі театру еклетичний стиль гармонійно поєднується із елементами класицизму, бароко, модерну, неокласицизму.

  • Будинок Пасаманіків

    Будинок був запроектований на місці старих дерев’яних будинків Дувіда та Йовеля Пасаманіків. Хоча звіт про закінчення будівництва було подано в 1929 р., але роботи продовжувались  до кінця 1930-х. В 1937 р. сусіди Пасаманіків Зафрани скаржились на те, що ті почали спорудження балкону. Встановлені рейки  заходили на територію садиби Зафранів.Збереглося фото, яке демонструє будівництво цього будинку. Позаду видно лазню Зафранів. На другому поверсі видно  рейки під балкон, що свідчить про відхилення від початкового проекту.Будинок мав адресу: Понятовського, 12/14.

  • Приватна російська змішана гімназія для православної молоді

    Гімназія вважала себе правонаступником Рівненського реального училища. Утримувалася за кошти російського населення Рівного. На початку 20-х рр. розміщувалася у різних приміщеннях міста.Гімназія розміщувалася з 30 вересня 1925 р. по вул. 13-ї Дивізії, 53.  Споруда не збереглася. Зараз на цьому місці знаходиться магазин «Фокстрот» та банк «Аваль». Приміщення школи було двоповерховим, дерев’яним. Будівлю побудовано спеціально для навчального закладу на пожертви місцевих росіян. Поки що не вдалося виявити креслень на  побудову цієї споруди. Cудячи з фото на другому поверсі одного з крил будівлі була капличка. Про це свідчить купольне завершення дашку увінчане православним хрестом. 16-го грудня 1927 р. представники Рівненського російського православного товариства Інна Прохорова, Ізмаїл Чернов, Володимир Стокаліч, Євген Сєніцький, Іван Копилов придбали в парафії Рівненського Собору частину їхньої садиби на розі вул. 13-ї Дивізії та Литовського провулку (вул. Дільна).  Таким чином Товариство стало власником і землі і приміщення гімназії. Мовою навчання була російська, викладалась польська, французька, німецька, англійська, латинь, а також церковно-слов'янська. Працювали кращі вчителі - Г.Косміаді, І.Куліш та ін. Директорами гімназії у цей період були С.Апошанський, О.Юшкевич, С. Лобачевский.Своє пряме призначення приміщення гімназії виконувало під час німецької окупації та в 40-50-х рр. за радянської влади.

  • Рівненське ґетто

    Ґетто в Рівному було створене в грудні 1941 р. з числа нерозстріляних євреїв. за даним перепису в січні 1942 р. тут проживало 5355 євреїв. За адресами абсолютна більшість в географічних межах ґетто. Лише поодинокі особи мешкали в окремих будинках міста. У ґетто був призначений Юденрат з 12-ти осіб. Головами Юденрату Read more [...]

  • Цирк Д. Ферроні

    Цирк Д. Ферроні був споруджений на Махнівській площі (зараз вул. Вінницька) в 1882 р.  За два місяці потому фактично дощенту згорів, а з ним дуже багато глядачів. В середині театр був так облаштований, що при найменшій паніці люди, які перебували на галереї не мали можливості виходу. Галерея мала 2 виходи Read more [...]

  • Вулиця Абрамовича

    Зараз неіснуюча вулиця. Була утворена під час впорядкування забудови вулиць Червоної (Берка-Йоселевича) та Ковальської. Була тупиковою, впиралась в берег Усті, мала проїзд до вул. Обводової (Окружної). Ймовірно була назва на честь Вітольда Абрамовича - політичного та суспільного діяча Віленщини. Забудова вулиці суттєво постраждала під час Другої Світової війни. За часів німецької окупації називалася Паперовою. Так називали переважно запроектовані вулиці. Станом на кінець 1949-1950-х рр. частково ще існувала забудова, в т. ч. 2 синагоги. Під час вивчення забудови втрачених кварталів Рівного було точно локалізовано розташування самої вулиці та синагог при ній.