• Авчинніковський ряд (провулок Нечипуренка)

    Виник як один з трьох Гостинних (Червоних) рядів. На плані Одеси 1807 р. Франческо Фраполлі Авчинниківський ряд розділений на два прямокутники двір, який виходив на Олександрівський проспект, дві вулиці і провулок. На проспект і вулиці виходили магазини, а в провулок - житлові будинки з усіма необхідними господарчими будівлями. Еволюція забудови ряду, її ущільнення видно на наступних планах Одеси - 1814 і 1820 рр. 5-го серпня 1818-го року Одеський будівельний комітет слухав прохання одеського купця Василя Авчіннікова, в якому, прописуючи, що в силу затверджених Комітетом планів [забудови рядів], зазначених на височайше апробованому плані, з відкритого листа, виданого з Одеського городового магістрату 1800 року червня 30 дня Єлисаветградському купцеві Івану Замятіну для побудови в місті Одесі замість Червоних рядів житлового будинку в 2 кварталі довжиною 30 і шириною 15 сажнів, доставляє йому 1802 року липня 14 дня з купівлі від його Замятіна за 2.500 р. не відповідає височайше затвердженим, як з відкритого листа випливає, для побудови Червоних рядів планом, до того ж ще з бутового, дуже дрібного каменю і неміцної кладки в будові, по знятті зовсім непридатного, їм з зятем знову збудовано. Згідно поділу дісталося синам його під номерами в довжину по 3 сажні крамниці: Івану 11, 12, 13 і 14, Федору 15, 16, 17, 18, 19 і 20, оскільки вугільне місце вийшло в іншу вулицю, п'ять, разом Івану 4, а Федору 11 крамниць. На безперешкодне володіння діти його Іван і Федір відкритих листів не мають; надаючи плани і копії з документів, просить дітям його Івану і Федору про видачу кожному окремо відкритих листів, причому повернути плани і документи. З наданого подавачем Авчінніковим в копії відкритого листа видно, що 1800 року червня 23 дні Одеським городовим магістратом відведено Єлисаветградському купцеві Івану Замятіну місце для Червоних рядів у 2 кварталі завдовжки 30 і завширшки 15 сажнів; а по угоді, представленої в копії, зазначено,що 1802 року купець Іван Замятін продав поблизу Червоних рядів у 2 кварталі купцеві Василю Авчіннікову будинок одноповерховий за ціною 2.500 р. Комітетом ж це місце нікому не було відведено і на нього претензії немає. Визначили: хоча нині існуючому Комітету уповноваженого до забудови цього міста відомо, що купець Василь Авчінніков, знішши всю стару забудову, побудував на місці попереднього будинок з крамницями, однак Комітет знаходить за можливе дати документ на таке місце, яке було вже забудоване і продано з тими будовами». Провулки за рядами (у випадку Авчинніковського він називався Брудним) виникли із-за потреби розширення забудови позаду крамниць. Під час забудови прирізувались частини колись ширших вулиць. Ці вулиці звужувались до провулків. В 1844 р. відбулись зміни фасаду будинку купця Івана Васильовича Авчиннікова за проектом архітектора Гаєта Даллаклава. До слова, він був власником ряду і будинку при ньому. Власник аргументував своє прохання: "по всій лицьовій стороні дому мого, згідно затвердженого начальством плану, влаштована при крамницях першого поверху з відкритими арками галерея, яка з самого свого початку і до цих пір не приносить ніякої суттєвої користі, а навпаки навіть...". Навпроти Авчинніковського провулку була збудована Покровська церква однодвірців (старообрядців). В самому провулку і прилеглих кварталах компактно проживало багато старообрядців. В передвоєнні роки провулок, за тодішнім звичаєм перейменували в честь Ромена Роллана, а з весни 1945 року провулок носить ім'я командира розвідки артилерійського дивізіону Олександра Нечипуренка. В 1972 р. Аркадій Львов написав роман "Двір" про життя мешканців дворику при Авчинніковому провулку, 14 (наріжний з Троїцькою, 54).